Page 13 - 4437

результат, висновок попередньої життєдіяльності, а з другого – як передумови,
фактори і засоби пізнання людиною оточуючого світу та його перетворення
відповідно до своїх потреб та інтересів для забезпечення свого існування,
функціонування та розвитку.
Праксеологічний аспект полягає в осмисленні мотивів діяльності, основних
засобів досягнення результату, у виявленні прийомів активізації суб’єкта діяльності,
дослідженні умов ефективної та раціональної людської діяльності. Філософія в
цьому плані досліджує граничні засади практичної діяльності людини, виробляючи
на основі пізнання істини загальну систему норм діяльності, її параметри та
обмеження. Для кожного рівня філософії характерною є певна філософська
дисципліна: логіка, філософія мови, етика, естетика, соціальна філософія, філософія
науки, філософія техніки та інші.

5. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія.

Філософія виникла на основі міфологічного і релігійного світогляду, оскільки
теж ставила завдання пояснення світу. Виникнення філософії є результатом певного
рівня розвитку культури, світогляду, інтелектуальних можливостей. Сприяли цьому
винайдення письма і друкування книг, зародження наукового знання (математики,
астрономії, механіки тощо), розвиток духовної культури. Філософія має в своїй
основі думку як людське творіння і процес. Як зазначає Х. Ортега-і-Гассет, «вона
жива сила, діяльність, яка себе породжує, виникає із себе, оскільки постійно
бореться з собою».
Особливістю філософських знань є їх загальність, універсальність,
тотальність(суцільність), сутнісність і світоглядність. На цій підставі філософію
визначають як світоглядно-теоретичне знання, спрямоване на осмислення
універсальності, сутності світу, місця в ньому людини.
Історично першою формою світогляду прийнято вважати міфологію (від грец.
слів: перекази, оповіді, вчення) – розповіді або переповідання про богів,
першопредків, початкові події світу та ін. Найпершою особливістю міфологічної
свідомості був її синкретизм – «злиття всього із всім». У міфі неможливо
відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного, духовне від
природного, зло від добра та ін. Для людини міфологічної свідомості не існувало
окремо дійсності, а окремо міфу як розповіді про дійсність. Міф був єдиною і
можливою дійсністю. Вирішальну роль в міфологічній свідомості відігравало
фактичне злиття архаїчної людини із природою. Людина була майже органічною
частиною природних процесів. Між давньою людиною та світом природи не
існувало чітких якісних меж. З одного боку, людина розглядала себе як частину
природи, а з іншого боку, одухотворювала природу, бачила у природних явищах
наміри, бажання, прагнення. Тобто, міф – історично перша світоглядна форма
відображення дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-

12