Page 154 - 4437

Система регулятивів суспільної життєдіяльності людей має конкретно-
історичний характер. Вона формувалася поступово як відповідь на потребу
забезпечення складних і розгалужених суспільних відносин. Система регулятивів
суспільної життєдіяльності людей має соціально-практичний характер та
зумовленість. Кожен інститут цієї системи зумовлений практичною потребою
людей досягти взаєморозуміння в тих чи інших сферах життя.
Регулятивні механізми – продукт суспільної, суспільно-творчої життє-
діяльності людей. Історія розвитку регулятивних механізмів функціонування
соціуму – надзвичайно цікава, хоч і суперечлива. Особистість у них також має
неоднакове становище становище, неоднаковий рівень внутрішньої свободи. У
кожному з пізніших інститутів особистість мала, як правило, більший діапазон
свободи, що надавало можливість узгоджувати її дії з іншими, зберігаючи свою
індивідуальність у системі виконання вимог суспільної регуляції.
Одним із перших регулятивним механізмом людської життєдіяльності був
феномен тотемізму (тотем і табу), що базувався на міфологічній свідомості й
функціонував здебільшого як категорична заборона певних дій чи вчинків,
порушення якої призводить до тяжкої кари і навіть до смерті. Тотемізм базувався
на вірі в спільне походження і кровну спорідненість даної родової групи людей і
певного виду тварин, рослин, птахів. В цій формі свідомості відбилося
інстинктивне відчуття людиною органічної єдності з природою.
Історичними послідовниками тотемічної системи регулятивів функці-
онування та розвитку соціуму були самостійні і пов’язані між собою механізми:
релігія і мораль. Інколи в цю систему вводять і мистецтво.
Органічне єднання правових регулятивів з державними структурами формує
ще один механізм регуляції функціонування та розвитку соціуму, який дістав
назву політики ( грецьке politika – мистецтво управління державою). Вважаючи
людину політичною істотою, Аристотель намагався знайти такий механізм
суспільної організації, який би адекватно відображав політичну природу людини.
На його думку, такий механізм уособлюється в державі. Політика – це участь у
справах держави. Політика охоплює насамперед відносини між великими
соціальними групами – класами, націями, народностями, соціальними групами,
стратами. Суб’єкт суспільного розвитку – це індивіди та соціальні спільності.
Політика – соціальний феномен, що складається з різних (матеріальних,
соціальних, духовних) підрозділів суспільного життя. Вважається, що цей
феномен охоплює такі елементи, як політична свідомість; політичні відносини,
явища та процеси; політичні інститути та установи; політичні норми. Сукупність
політичних інститутів та установ, які взаємодіють між собою з метою впро-
вадження в життя певних політичних ідей, норм, установ, називається політичною
організацією суспільства. Про політичну організацію соціуму можна говорити
лише з моменту виникнення держави.

153