Page 153 - 4437

Людське реалізується і через соціальне, і через біологічне. Воно знаходить вияв у
психологічному, моральному, естетичному, релігійному, політичному. При цьому
всі розглянуті форми вияву людського співіснують у органічній єдності, взаємодії.
Людське реалізується через індивідуальне й суспільне, групове й колективне,
особисте і загальне. Воно може зберегти свою замість навіть за умови тривалої
ізоляції від суспільного (згадати хоча б Робінзона Крузо) і втратити її в
найтісніших контактах з ним (загубленість у натовпі тощо).
Один з важливих аспектів дослідження проблеми, пов'язаний з визначенням
специфіки індивідуального людського буття – проблеми особистості в історії.
Проблема особистості в соціальній філософії описується категоріями «індивід»,
«особистість», «індивідуальність».
Поняттям «індивід» позначають, як правило, конкретну людину, сукупність
яких становить групу, верству, колектив, суспільство в цілому.
Індивід означає окремість людського існування. Він поєднує в собі
природне, біологічне, психологічне і соціальне, тобто відтворює в одній особі всі
людські якості. Кожен індивід існує окремо і водночас разом з іншими, зі своїм
власним життям і спільними потребами, інтересами, цілями.
Індивід водночас постає і як індивідуальність, і як особистість. Соціальна
філософія, стосовно типології особистості, ґрунтується на таких критеріальних
засадах як ставлення людини до власності та влади, місце та роль людини в
системі соціальних, матеріальних відносин, участь у громадському житті
суспільства. За цими критеріями особистість постає як представник тієї чи іншої
соціальної спільноти, як представник суспільного класу, нації, народності.
Тому важливим завданням соціальної філософії є теоретичне обґрунтування
перспектив розвитку особистості в історії. Майбутнє людини як суттєва складова
її реального історичного життя. Перспективу особистості соціальна філософія
шукає в історичних закономірностях розвитку людства, в сьогоденному бутті
цивілізації. Дороговказами, що визначають перспективний цивілізаційний
розвиток особистості, є мудрість - діяльність - культура - свобода.

4. Регулятивні механізми функціонування та розвитку соціуму.

Соціальна філософія вивчає складну та розгалужену систему регуляції
соціальних стосунків людей. У пошуках ефективних засобів досягнення
суспільної злагоди вона аналізує регулятивні можливості тих чи інших інститутів,
порівнює їх, визначає сферу застосування, конкретно-історичну зумовленість та
доцільність. До системи регулятивів життєдіяльності індивідів та соціальних груп
відносять передусім такі соціальні інститути, як традиція, звички, релігія і мораль,
культура, політика, право. Виконуючи свої функції, вони взаємодіють.
Складається своєрідна система регулятивів, що дозволяє підтримувати громад-
ський порядок, суспільну злагоду, дисципліну громадян.

152