Page 150 - 4437

тобто – ствердити себе як суб’єкта суспільного розвитку, господаря власної долі.
Суб’єктом є видатні державні діячі, політики, королі. Власне вони – помазаники
Божі – творять історію, втілюють почуття та прагнення. Народ – це є натовп, який
зверне туди, куди його поведуть вожді. Гегель вважав, що історію творить так
званий світовий розум, він втілює свій задум у життя засобами діяльності людей,
що складають конкретне суспільство у певний проміжок часу. Суб’єктом
суспільно-історичного процесу є світовий розум – абсолютна ідея, Бог, а не
конкретні люди. Ідея Бога-творця притаманна і персоналізму, філософії життя,
таким представникам, як В. Соловйов, П. Флоренський, Л. Шестов, М. Лосський.
У Ф. Ніцше суб’єктом історії є надлюдина. Вона стоїть по той бік добра і
зла, а в прагненні до влади сама собі встановлює моральні норми та правила
суспільного співжиття. Її воля – гарант її власної свободи й соціально-історичної
творчості. Саме тут надлюдина набуває риси, що дозволяють їй утвердити себе
суб’єктом суспільного процесу.
У марксистській філософії суб’єктом історії є, дійсно, людина. Немає її –
немає й історії. Якими рисами має бути наділена людина, щоб стати суб’єктом? За
історичними джерелами, у Спарті головною рисою людини вважалась її суспільна
доблесть. Спартанці займались гімнастикою відточували майстерність володіння
зброєю, виховували в собі вміння долати труднощі. Мужність, витривалість,
товариськість – ось головні доблесті спартанця, завдяки яким він посідав гідне
місце у суспільстві і ставав шанованою людиною.
У Афінах головною рисою соціального статусу особистості вважалась її
індивідуальність, а в Давньому Римі – внесок людини у розвиток державності. З
точки зору християнської ідеології, головна доблесть людини - у покорі.
Риси особистості як суб’єкта суспільно-історичного процесу змінюються зі
зміною історичних епох, кожна з яких ставить їй вимоги, зумовлені власною
специфікою, характером економічних, соціально-політичних та духовно-
культурних процесів. Кожна доба формує свого суб’єкта. Однак суб’єкт має свої
загальні риси, що притаманні йому безвідносно до історичного часу і простору.
Аналіз джерел, що стосуються зазначеної проблеми, що чи не найпершою
головною рисою, за якою визначається статус суб’єкта суспільного розвитку, має
бути високий рівень суспільної свідомості. Суб’єкт історії - це людина чи
спільність, які осмислили своє місце в житті, визначились у власних потребах та
інтересах, самі формують цілі діяльності, створюють програми їх втілення. Аби
набути статусу суб’єкта, людина мусить володіти життєвою мудрістю, свідомо
ставилися до життєвих реалій, приймати самостійні рішення.
Свідомість – перша ознака суб’єкта соціальної дії. Рівень свідомості
визначається рівнем розвитку суспільства. У давнину люди також були суб’єктами
і мали свідомість, притаманну певній добі. І хоч рівень їхньої свідомості був
значно нижчий за сучасний, люди користувалися знаннями, створювали гіпотези

149