Page 158 - 4437
P. 158

дійсність не через розум, хоч він і «наявний» у почутті, а через почуття.  Але між
              ними є певна відмінність: мистецтво пізнає засобами художнього образу, мораль –
              через моральну норму; мистецтво рухається в парадигмі вирішення суперечності
              «прекрасне  і  потворне»,  мораль  –  «добро  і  зло».  Головна  мета  художнього
              відтворення  дійсності  –  пробудження  життєвих  сил  і  творчих  можливостей
              людини,  моральне  ж  пізнання  підпорядковане  регуляції  суспільних  відносин,
              забезпеченню громадянської злагоди, гуманістичного спілкування.
                        Важливим  явищем  суперечливого  людського  духу  є  факт  існування  поза-
              наукового  знання,  що  міститься  за  межами  розуму,  наявної  культури.  Поза-
              наукова  духовність  відома  людям  з  давніх-давен.  Це  магія,  містицизм,  алхімія,
              астрологія  тощо.  Її  витоки  сягають  глибин  міфологічної  свідомості.  Розвиток
              окультизму – вчень, що визнають існування таємничих, невидимих сил людини і
              космосу, які взаємодіють і даються людині лише через ритуал  припадає на добу
              середньовіччя.
                        Людська духовність – багатогранне і суперечливе явище суспільного життя.
              Вона формується як здатність переживати дійсне, минуле і майбутнє як сучасне.
              Основа  духовності  –  діяльність  людей  і  їхнього  спілкування.  Наприклад,  у  К.
              Маркса  духовність  постає  як  початково  вплетена  в  практичну  життєдіяльність
              людей. Для Гегеля  - це діяльність (самодіяльність) абсолютної  ідеї. Духовність
              органічно  вплетена  в  діяльність,  підпорядковує  їй  мету  свого  розвитку,
              реалізується  в  діяльності.  Поза  духовністю  діяльність  втрачає    людяність.  Вона
              спотворює  її,  калічить  людей  витворами  технократизму,  ідеологізму.  Істинно
              людська діяльність здійснюється лише на засадах глибокої духовності, головними
              домінантами якої є віра, надія та любов.
                        Духовність  людини  –  цілісний  феномен.  Цілісна,  гармонійна  людина
              починається з того, що всі сфери її духу – почуття, воля і розум – співіснують у
              такій мірі взаємодії, де почуття формуються на засадах розуму, де воля постає як
              єдність діяльності почуття і розуму, спрямованих на свою предметну реалізацію.

                                      2. Суспільна свідомість: її суть та специфіка.

                         Діяльність  свідомості  народжується  як  необхідність  для  вироблення
              програм,  що  керують  працею  і  спілкуванням.  Постійна  внутрішня  активність
              людської  психіки  приводить  до  того,  що  виникає  нова  потреба:  мріяти,  вина-
              ходити, творити – жити  внутрішнім  духовним життям. У внутрішньому  духов-
              ному світі людини відбивається увесь світ природи і культури. Духовність – це і є
              життя людини як біологічного індивіда і соціальної особистості. Від чого залежать
              і чим визначаються суспільні відносини людей? Оригінальний підхід має вчення
              Гегеля  про  абсолютну  ідею.  Абсолютна  ідея,  за  Гегелем,  своїм  змістом  має
              послідовний  рух  від  абстрактних  загальних  визначень  до  визначень,  збагачених
              конкретним змістом.  Першим етапом розкриття цієї ідеї є логіка, або вираз Бога у










                                                           157
   153   154   155   156   157   158   159   160   161   162   163