Page 127 - 4437

шляхів вирішення проблем. Ідея включає в себе усвідомлення мети і проектування
подальшого розвитку пізнання та практичного перетворення світу, фіксуючи
необхідність і можливість такого перетворення. Ідея фіксує не лише суще, але й
належне, спрямовує пізнавальну діяльність людини на практичне перетворення
дійсності згідно зі змістом наявного знання. Мати ідею означає теоретично
володіти шляхами, методами, засобами його перетворення.
Проблема – це форма і засіб наукового пізнання, яка є єдністю двох
змістовних елементів. Проблема – це суб’єктивна форма відображення
необхідності розвитку знання. Постановка проблеми – це вихід із сфери уже
вивченого в сферу того, що ще належить вивчити. Як пошуковий метод проблема
включає в себе нове знання, але воно має характер припущення. Проблема – це
етап зародження нових знань, що має активний пошуковий характер. Це
початковий етап становлення наукової теорії. Проблема є джерелом розвитку
теорії, пошуком шляхів її застосування для вирішення поставлених завдань.
Гіпотеза – це форма та засіб наукового пізнання, за допомогою якого
формується один із можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще
не встановлена і не доведена. Гіпотеза є формою розвитку наукового пізнання.
Гіпотези висуваються в контексті розвитку науки для вирішення певної проблеми
з метою пояснення нових експериментальних даних. Після цього гіпотеза
замінюється новою гіпотезою або перетворюється в наукову теорію.
На основі зазначених форм наукового пізнання, їхній діалектичній єдності,
формується наукова концепція, яка обґрунтовує основну ідею теорії.
Концепція – ( лат. conception – розуміння, система) – це форма та засіб
наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної
ідеї теорії. Це доведений вираз основного змісту теорії. Концепція – змістовна
сукупність знань про об’єкт дійсності. Концепція – це провідна ідея в системі
теоретичних і методологічних знань. Вона є провідним задумом, котрий визначає
життєдіяльність індивіда, соціуму, стратегію дій людини у здійсненні планів,
програм, реформ.
Теорія – це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система
достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, вона має струнку
логічну структуру і дає цілісне уявлення про закономірності та характеристики
об’єкта. Теорія є знанням достовірним, істинність якого доведена й перевірена
практикою. Теорія відрізняється від інших видів достовірного знання своєю
точністю, логічністю, об’єктивним змістом та пізнавальними функціями. Важливі
функції теорії – пояснення та передбачення. Вона спроможна давати наукові
прогнози.
Усі форми та засоби наукового пізнання – ідея, проблема, гіпотеза,
концепція, теорія взаємопов’язані й взаємообумовлюють одна одну. Вивчення
методології наукового пізнання свідчить про те, що сучасна наука постає дуже
насиченою та різноманітною, а водночас – і складною за допомогою тих засобів,

126