Page 45 - 4411

середніх і малих, ієрархічних і «плоских» і т. д. Природно, що структура
управління великою установою більш складна порівняно із тією, що потрібна

невеликій фірмі, де всі функції управління зосереджені в руках одного-двох
керівників.

Сучасний розвиток інформаційних систем призвів до формування нового
типу установ, який у західній літературі отримав назву «віртуальних

установ». Під ними розуміють сукупність незалежних (найчастіше

невеликих за розміром) фірм, що є своєрідними вузлами на інформаційній

мережі, яка забезпечує їх тісну взаємодію. Єдність і цілеспрямованість у

роботі цих установ досягаються завдяки гнучкому електронному зв’язку на

базі інформаційної технології, що пронизує буквально усі сфери їхньої

діяльності. Тому кордони між цими установами стають прозорими, і кожна з

них може розглядатися як представник компанії в цілому. Проте такі явища

рідкісні на пострадянському просторі.

Структура, яка об’єднує діяльність вищих організаційних ланок з

нижніми рівнями для досягнення загальних цілей інформаційної установи,

називається вертикальною структурою.

Горизонтальна структура — структура, яка дає змогу координувати

діяльність, полегшуючи ділове спілкування та обмін інформацією між

відділами на різних рівнях.

Співвідношення вертикальної і горизонтальної структур визначає

характер компанії. Коли домінує вертикальна структура, тоді на всіх

ієрархічних рівнях забезпечується жорсткий контроль, строго окреслюються

обов’язки працівників, виникають численні жорсткі організаційні правила,

централізується влада та канали комунікації обмежуються лише вертикальним

напрямом. Переважання ж горизонтальної структури призводить до

ослаблення контролю і створює можливості для зміни характеру

функціональних обов’язків таким чином, щоб вони більше відповідали вимогам

працівників або зовнішнім умовам. Повноваження і права щодо прийняття

рішень — децентралізовані, канали комунікації мають горизонтальну

44