Page 42 - 4411

Якщо інформаційну установу якимось чином не задовольняють ті види
діяльності, котрі вона провадить, то визначають нові види, до яких належить

перейти, аналізують шляхи диверсифікації.
Загальну стратегію розвитку інформаційної установи формує її вище

керівництво, воно також координує проведення заходів щодо реалізації
стратегічних завдань, розподіляє відповідальність між виконавцями. Однак

найбільш оптимальним є варіант взаємоузгодженості, коли стратегію

розробляють у процесі взаємодії між підрозділами, плановою службою та

керівником.

Узагалі, підхід до розробки стратегій будь-яких установ сьогодні

змінився. Якщо раніше вважали, що стратегія, якої дотримуються у

конкурентній боротьбі, має бути відома лише вузькому колу осіб і не

повинна оголошуватись, то зараз переважає сформульована стратегія. При

цьому потрібно зважати, що стратегія має бути не тільки справою керівників,

а й безпосередніх виконавців, особливо фахівців, котрі беруть участь у

розробці стратегії та її реалізації.

Принципи управління

У принципах узагальнені пізнані закони і закономірності та досвід

управління, який себе вже виправдав (рис. 2.2.). Саме ті закономірності, що

при вирішенні завдань управління дають велику кількість позитивних

результатів, стають принципами. Принципи не привносяться ззовні, а

витікають із самої сутності суспільства, з рівня розвитку його виробничих

сил, культури і т. ін.

Спільні принципи управління випливають із об’єктивних законів

розвитку суспільства і природи. Саме із спільних принципів, що характерні

для суб’єктів ринкової економіки, можна вивести соціально-економічні

принципи управління (єдність інтересів та цілей; централізація і делегування

повноважень; оптимальність і гнучкість управління; мотивація).

41