Page 191 - 4411

споживачів, готових заплатити високу ціну за даний товар
(ураховується ступінь новизни товару);

 ціна імміграції товару на ринку (нижча ніж у конкурентів);
 ціна психологічного впливу на споживача (зниження ціни проти

круглої суми);
 ціна лідера на ринку або в галузі (вища або на рівні ціни головного

конкурента);

 ціна з відшкодуванням витрат виробництва (з урахуванням

фактичних витрат виробництва і середньої норми прибутку);

 престижна ціна (з урахуванням високої якості та особливих

властивостей).

І не можна не погодитися із твердженням, що інформаційний продукт чи

послуга є прогресивним товаром, використання якого може підвищити імідж

фірми-споживача.

При визначенні ціни на інформаційний продукт чи послугу установа

повинна врахувати три підходи: цінову орієнтацію на споживача; цінову

орієнтацію на конкурентів і цінову орієнтацію на витрати. Причому ці

підходи потрібно використовувати не окремо, а разом і в різних комбінаціях.

Загалом ціни на інформаційні послуги та продукти не відповідають

дійсним витратам. Це пов’язано із фінансуванням діяльності державних

інформаційних установ за рахунок коштів міністерств. Оскільки ці кошти

лімітовані, це тягне за собою зниження цін. Що ж у цій ситуації мають

робити комерційні установи?

При формуванні цін також враховуються демографічні ознаки, знижки,

стимулювання збуту, а також новизну товару чи послуги.

Отже, у ринкових умовах інформаційні продукти і послуги

перетворилися на товар, але визначити оплату за них виявилося складніше,

ніж в інших галузях. Оскільки продукція інформаційного виробництва

використовується в усіх сферах з різними рівнями рентабельності, тому

необхідним є застосування індивідуального підходу до визначення вартості

190