Page 190 - 4411

тим, хто продукує інформаційні послуги і продукти, визначати їх реальну
вартість?

Класичні посібники з торгівлі інформацією дотримуються наступної
схеми визначення плати за інформацію — відповідно до витрат на її

здобуття, а не за конкретним результатом відповідно до суми економії або
додаткового прибутку від придбання інформації. З іншого боку, що первинне

для споживача інформації — його ресурси, котрі він може виділити на

придбання інформації, чи конкретна потреба в ній?

Якщо підходити до потреби системи в інформації як до функції від

здатності до її переробки, то поняття «вартість інформації» і, відповідно,

«ціна інформації» матимуть дещо інший зміст. Ціною інформації у такому

випадку буде той параметр, що характеризує важливість її для споживаючої

системи. Критерієм важливості тут виступає те, наскільки ефективно вона

може бути перероблена в системі. Наприклад, вважається, що ефективніше

замовляти або купувати готові результати маркетингових досліджень, ніж

самому проводити їх, оскільки фахівець, що займається маркетинговими

дослідженнями, краще знає методику їх проведення та ефективніше може

організувати їх виконання. Це означає, що система управління замовника

погано пристосована до переробки інформації, тобто вона просто не здатна

відсівати зайву інформацію, що надійшла на переробку, або відсівати з

достатньою якістю чи в необхідні терміни. Фахівець знає технологію

відсівання зайвої та об’єднання необхідної інформації, тому його робота

ефективніша» [77].

Оскільки наша вітчизняна економіка переходить на ринкові відносини,

тому буде доцільним застосування українськими інформаційними

установами тієї цінової політики на свої послуги та продукти, що прийняті у

високорозвинених країнах. На Заході використовують шість основних видів

цін на інформаційні товари та послуги [77]:

 ціна «зняття вершків» на ринку використовується в основному

провідними інформаційними установами для залучення

189