Page 15 - 4388

твах конкретних видів ТО, ремонту або окремих робіт (наприклад, заміна оливи, балан-
сування коліс, перевірка і регулювання токсичності відпрацьованих газів і т.п.);
виконання частини робіт поза існуючими сервісними підприємствами: своїми
силами або залучаючи незалежних фахівців-виконавців. В останньому варіанті юриди-
чна гарантія якості виконаних робіт практично відсутня;
звернення до сервісних підприємств тільки для усунення відмов і несправностей
(стратегія II).
Однак при всіх розглянутих варіантах власник згідно із законодавством "Про
безпеку дорожнього руху" несе відповідальність за підтримання автомобіля, що бере
участь у дорожньому русі, в технічно справному стані. Якщо враховувати умови екс-
плуатації індивідуальних автомобілів, випадковість виникнення відмов і несправностей
та варіантність методів і місця виконання робіт з ТО і ремонту, то найбільшу склад-
ність для сервісних підприємств в умовах конкуренції представляє визначення програ-
ми робіт та її ресурсної підтримки персоналом, технологічним обладнанням, запасами
деталей і матеріалів та виробничими площами.
Для "прикріплених" до сервісного підприємства індивідуальних автомобілів ви-
робнича програма визначається звичайним технологічним розрахунком, в основі якого-
режими ТО та інтенсивність експлуатації автомобілів. При цьому згідно з договором
між підприємством і клієнтом конкретну дату проведення робіт або фіксують, або уто-
чнюють в міру накопичення пробігу автомобіля і наближення сумарного напрацювання
д о періодичності чергового ТО.
Для планування трудомісткості робіт, витрати деталей і матеріалів використо-
вуються поняття статистичного заїзду та витрати матеріалів. Для індивідуальних авто-
мобілів зазвичай середнє число заїздів на сервісні підприємства становить 2-4 рази на
рік і збільшується у міру старіння автомобілів. Середньостатистична трудомісткість
робіт ТО і ремонту по одному заїзду складає 2-4 люд.-год .
Основним підприємством у системі автоcервісу, що здійснює ТО і ремонт лег-
кових автомобілів, що належать населенню, є станція технічного обслуговування.

2.3 Класифікація станцій технічного обслуговування автомобілів

Сучасні СТО - це багатофункціональні підприємства, які залежно від потужності
та призначення здійснюють: ТО і ТР автомобілів протягом гарантійного та післягаран-
тійного періодів експлуатації, діагностування вузлів і агрегатів, протикорозійну оброб-
ку кузовів, капітальний ремонт агрегатів, підготовку автомобілів до технічного огляду,
продаж і передпродажну підготовку автомобілів, продаж запасних частин, експлуата-
ційних матеріалів і автообладнання, технічну допомогу на дорогах, консультації з пи-
тань технічної експлуатації автомобілів.
Класифікують СТО залежно від призначення, місця розміщення, спеціалізації та
виду виконуваних послуг ( рис. 2.1).
За принципом призначення та розміщення СТО поділяються на міські та дорож-
ні. Міські СТО призначені для обслуговування в основному постійного парку легкових
автомобілів населення.
Дорожні станції - для надання технічної допомоги всім автомобілям, що пере-
бувають в дорозі.
Такий поділ визначає різницю в технологічному оснащенні станцій. Так,
обов’язкові на міських станціях ділянки кузовних і фарбувальних робіт на дорожних
станціях можуть бути відсутні. Міські станції обслуговування за характером надаваних
послуг можуть бути комплексними, спеціалізованими і станції від виробників автомо-
білів (у тому числі гарантійні).
Комплексні станції обслуговування виконують весь комплекс робіт з обслугову-
вання і ремонту автомобілів. Вони можуть бути універсальними (для обслуговування та

13