Page 84 - 4381

національних систем освіти, отримали можливість бути
мобільними на європейському ринку праці.
Подальша розробка концепції гармонізації архітектури
європейської системи вищої освіти зафіксована в
Сорбоннській спільній декларації, яку було підписано 25
травня 1998 р. під час зустрічі з нагоди 800-річного ювілею
Паризького університету міністрами освіти чотирьох країн
(Велика Британія, Італія, Німеччина, Франція). Декларація
поставила питання про формування відкритого європейського
простору у сфері вищої освіти; прозорість, легкість і
зрозумілість дипломів, ступенів і кваліфікацій; орієнтацію
переважно на двоступеневу структуру вищої освіти (бакалавр
— магістр); використання системи кредитів (ЕСТS);
міжнародне визнання бакалавра і надання йому права вибору
форми подальшого навчання, зокрема в магістратурі чи
докторантурі; стимулювання процесу вироблення єдиних
рекомендацій для зближення систем освіти та формування
європейського простору вищої освіти.
Було досягнуто важливих узгоджень щодо структури
системи вищої освіти. Йшлося насамперед про кредити, які
може отримати кожен, хто бажає навчатись у європейських
університетах. У контексті цих домовленостей у студентів
буде доступ до різних освітніх програм, зокрема можливість
навчатися багатопрофільно, розвивати знання мов,
використовувати інформаційні технології. Головними
принципами інтегрованої моделі європейської освіти було
проголошено мобільність, визнання, доступ до ринку праці.
Слід зауважити, що поява Сорбоннської декларації
викликала здивування не лише в академічному співтоваристві,
але й у Європейській Комісії, а також у міністрів освіти інших
держав-членів ЄС. Здавалося майже неймовірним, щоб країни,
які настільки традиційно різняться, пішли шляхом
гармонізації власних систем освіти. Цей документ треба

83