Page 80 - 4381

надбанням, вони не можуть бути ізольованими, замкненими ні
за своєю природою, ні за сутністю.
Отже, Болонський процес мав свою передісторію та
суто історію, які складаються з трьох основних періодів
кожна.
Перший період передісторії Болонського процесу
датується 1957-1982 рр. Початком можна вважати Римський
договір 1957 р., за яким діяльність ЄС у галузі освітньої
політики обмежувалася заохоченням співпраці між
державами-членами без втручання у зміст навчального
процесу й організацію систем окремих країн, поважаючи їхню
культурну та мовну різноманітність. Водночас із
розширенням масштабів міграції робочої сили актуалізується
питання щодо порівняння освітніх систем із метою
стандартизації документів про рівень їхньої освіти та
забезпечення взаємовизнання дипломів про освіту.
У 1967 р. відбулася перша Європейська спільна
конференція міністрів освіти, яка започаткувала складний і
суперечливий процес вироблення єдиного за-
гальноєвропейського підходу до вищої освіти. Попередньо, на
двох асамблеях Постійної Асоціації ректорів європейських
університетів у 1959 р. у Діжоні й у 1964 р. у Геттінгені, їхні
учасники розглядали питання: у чому ж має полягати
навчання студентів як «європейців» у таких галузях знань, як
соціальні, гуманітарні й економічні науки та ін.
Важливі також документи конференції міністрів
освіти 1971 р., які визначили п'ять головних положень
загальноєвропейського виміру в освітніх системах, а саме:
взаємне визнання дипломів; обґрунтування ідеї формування
Європейського університету; кооперація в розвитку вторинної
вищої освіти; створення європейського центру розвитку
освіти; заснування необмеженого державними кордонами
інституту вищої освіти.

79