Page 82 - 4381

До цієї події експертами було підготовлено й
узгоджено історичний документ, який 18 вересня в урочистій
обстановці підписали присутні на святкуванні ректори
європейських університетів. Його за аналогією з визначним
середньовічним документом, відомим як Маgna Сharta
Libertatum — Великою Хартією Вольностей, було названо
Маgna Сharta Universitatum - Велика Хартія Університетів.
У Хартії було проголошено фундаментальні засади, які раз і
назавжди мають бути основою призначення університетів як
центрів культури, знань і досліджень.
Хартія ще раз підтвердила головні цінності, права й
обов'язки університету як провідного інтелектуального центру
суспільства. Дійсно, якщо університет присвячує себе
визначенню та поширенню найважливіших цінностей і знань,
надає суспільству інтелектуальні орієнтири, він вимагає
автономії й академічну волю, можливості досліджувати й
пояснювати рамки присутності людини в природі й
суспільстві.
Велику Хартію перекладено на багато мов світу.
Офіційні переклади контролює Наглядова рада, президентом
якої є професор Фабіо Роверсі-Монако - ректор Болонського
університету у далекому 1988 р. Приємно усвідомлювати, що
існує офіційний переклад й українською мовою. Хоча Маgna
Сharta Universitatum була проголошена за 11 років до
виникнення поняття «Болонський процес», вона є його
невід'ємною складовою. Посилання на Маgna Сharta, зокрема,
міститься й у тексті Сорбоннської (1998 р.) та Болонської
(1999 р.) деклараціях декларацій та в інших колективних між-
народних документах.
Українські університети підписали Велику Хартію.
Серед перших 430 засновників співдружності були
Харківський імені В. Н. Каразіна, Дніпропетровський
державний університети, Одеський національний університет

81