Page 127 - 4381

викладач через велике навчальне навантаження не має часу на
науку.
По-п'яте, збільшення державного замовлення на
професії, яких потребує країна. Міносвіти має максимально
уважно слідкувати за перспективою потреб у фахівцях і
відповідно планувати їх підготовку.
По-шосте, перегляд статусу кваліфікацій в
українській освіті в контексті Болонського процесу. Слово
«стандарт», як і слово «кваліфікація» інколи у нас розуміють
не так, як за кордоном. «Кваліфікація» за кордоном — це
документ, який засвідчує термін навчання в певному
вищому навчальному закладі за певною програмою. Не
фіксується кваліфікація до роботи, яку ця людина виконує, чи
буде виконувати.
По-сьоме, першочерговим завданням є також внесення
змін до Державного класифікатора професій. Структура
економіки нині не готова прийняти бакалаврів і магістрів,
оскільки не визначені їхні посади. Це завдання не можна ви-
рішити зусиллями лише Міністерства освіти і науки, до цього
мають долучитися всі міністерства та відомства, де є
відповідні посади. Адже треба визначити посадові обов'язки,
написати кваліфікаційні характеристики.
Окрім того, підприємства перейшли з державної форми
власності у приватну. У зв'язку з цим надзвичайно складним
питанням є забезпечення відповідної якості професійно-
практичної підготовки. Адже студента треба готувати не лише
в аудиторії та лабораторії, а й на майбутньому робочому місці.
Проте роботодавці поки що не зацікавлені опікуватися
підготовкою фахівця, оскільки отримують його безкоштовно.
Лише окремі фірми та підприємства виявляють таку
зацікавленість і вже приходять у вищий навчальний заклад
для того, щоб вибрати серед студентів потенційних

126