Page 126 - 4381

викладання, не відповідає ступеням бакалавра та магістра в
європейських вищих навчальних закладах.
Згідно з Болонськими домовленостями щодо освітньо-
кваліфікаційного рівня «спеціаліст», очевидно, потрібно
прийняти відповідальне рішення. Однак, поки «спеціалісти»
затребувані нашою економікою, цей рівень варто зберігати.
Доцільніше паралельно вводити за формулою 4+2 освітньо-
кваліфікаційний рівень «магістр» відповідної галузі: магістр
інженерії, магістр права, магістр із бізнес-адміністрування та
ін. Реальна ж доля рівнів «спеціаліст» і «магістр» у нашій
країні вирішиться з часом відповідно до попиту на них на
ринку праці, який також поступово інтегруватиметься у
загальноєвропейський.
Передбачається і зміна статусу вищих навчальних
закладів І-ІІ рівнів акредитації (одна з умов приєднання до
Болонського процесу). Підготовлено закон щодо виведення
технікумів, училищ і коледжів, так званих вищих навчальних
закладів І-ІІ рівнів акредитації, з системи вищої освіти. Тобто
йдеться про те, щоб у системі вищої освіти не готували
молодших спеціалістів, а реалізовували двоступеневу
підготовку — бакалаврів і магістрів.
По-четверте, наступний етап оптимізації мережі —
об'єднання навчальних закладів. Процес об'єднання
навчальних закладів неминучий з кількох причин. Зрозуміло,
що університет, який має контингент студентів 2-3 тис., — це
не університет, а фактично факультет. Тоді не можна
говорити про ознаки вищого навчального закладу як центру
освіти та науки. Адже вищу освіту неодмінно має
супроводжувати наука.
Система вищої освіти має нині два головних джерела
надходжень коштів: державний бюджет і платне навчання.
Третім джерелом мають бути кошти від реалізації наукових
продуктів. І тут є багато проблем, пов'язаних із тим, що

125