Page 106 - 4381

Третій аспект залежить від здатності викладача до
опанування методикою та його психолого-педагогічної
готовності до прийняття відповідних змін.
Сучасному вищому навчальному закладу потрібний
викладач з іншою типологічною структурою особистості. Це
повинен бути суб'єкт лабільний, спроможний до саморозвитку
і самовизначення в ситуації, що постійно змінюється,
відкритий до соціального замовлення освіти (суб'єкт, що
розуміє своє професійне призначення, сприймає педагогічну
діяльність як важливий пріоритет, спроможний і готовий до
постійного перенавчання та поновлення знань, умінь і
навичок щодо організації навчальної діяльності студентів).
Ще одним наріжним каменем успішності інноваційних
змін у вищій освіті визначено наявність ефективного
індивідуально-орієнтованого стилю спілкування між
педагогом і студентом. Взаємно зацікавлене,
співробітницьке спілкування може призвести до
індивідуалізації процесу фахового розвитку студентів.
Реалізація цієї вимоги завжди залежала від специфіки
педагогічної системи, значною мірою від викладача, його
фахової компетентності та інших індивідуально-
психологічних характеристик, а також від індивідуальних
особливостей студента.
Індивідуалізація фахового розвитку сприяє студенту
також у формуванні в нього індивідуального стилю своєї
навчальної діяльності. Допомогти студентові сформувати
індивідуальний стиль навчальної діяльності - означає
допомогти йому знайти свої специфічні, оптимальні засоби
пристосування до навчальних ситуацій тощо. Основний
ресурс для цього - засвоєння студентами базового змісту
освіти, але індивідуально неповторним засобом. При цьому
індивідуалізація навчання не повинна бути спрямована на
селекцію і добір найбільш талановитих студентів і надання їм

105