Page 22 - 4329

5. Визначена кадрова політика, яка забезпечує стимулювання працівників.
"Кожен працівник повинен посідати посаду відповідно до своєї кваліфікації і
компетентності й повинен бути захищений від можливості безпідставного звільнення.
Кар’єрний ріст працівників повинен здійснюватися залежно від тривалості й
успішності їх роботи в організації або ж з урахуванням обох чинників. Матеріальне
стимулювання необхідно проводити за допомогою системи заробітної плати,
просування по службі, встановлення пенсій. На матеріальну винагороду не повинно
1
впливати особисте життя працівників" .
6. Чітка система контролю і санкцій.
Як і будь-яка інша наукова теорія, вчення Вебера про бюрократичну побудову
організацій і систем управління має ряд позитивів і недоліків.
Основними досягненнями теорії Вебера можна вважати розроблені ним і його
послідовниками:
– принцип "скалярного ланцюга", згідно якого передача команд і
розпоряджень здійснюється послідовно з вищих на нижчі рівні управління по певному
управлінському ланцюгу;
– принцип "єдності розпорядництва", що встановлює, що підлеглий повинен
отримувати накази тільки від одного начальника;
– принцип "усунення рутинних проблем", який дозволяє керівникам
зосередитися на вирішенні справді важливих питань функціонування організації,
усуваючи менш важливі і другорядні.
До недоліків учення Вебера можна віднести:
– Вебер розглядав не всю організацію в цілому, а лише окремі її елементи;
– абсолютно не приділяв уваги міжособистісним стосункам усередині
організації;
– запропонована Вебером модель побудови ідеальної організації відрізняється
високою інертністю, що заважає їй швидко адаптуватися до змін в зовнішньому
середовищі. Можливо, саме з цієї причини бюрократичні моделі побудови організації,
що набули широкого поширення в 30—40-і рр. XX в., в чистому вигляді практично не
використовуються в сучасному бізнесі.
На відміну від Вебера, Черч основну увагу приділяв вивченню проблем
управління виробництвом. У своїй праці "Наука і практика управління", переклад
якої був вперше виданий у СРСР у 1927 р. в скороченому варіанті під назвою "Основи
управління виробництвом" Черч ділить весь виробничий процес на п'ять функцій:
1) проектування, 2) устаткування, 2) розпорядництво, 4) облік і 5) оперування.
1) Проектування покликане визначити форми, розміри і властивості продукції.
Черч виділяв у функції проектування такі основні етапи:
– розчленування проектованої продукції на окремі вузли і деталі;
– розробку технологічних процесів виготовлення вузлів і деталей;
– координацію робіт з проектування продукції;
– проведення заходів щодо зниження трудомісткості виготовлення продукції;
– вибір сировини і матеріалів;
– організацію конструкторського бюро.
Іншими словами, виділена Черчем функція проектування представляє собою не
що інше, як технічну підготовку виробництва.
2) Устаткування передбачає оснащення підприємства необхідними основними
фондами, а також побудову генерального плану підприємства. Для організації
виробництва необхідне вирішення таких питань, як організація складів, визначення
потреби в сировині, матеріалах і напівфабрикатах, прогнозування обсягів випуску
продукції, установка обладнання для виготовлення наміченої кількості продукції і т. д.

1
Семенова И. И. История менеджмента: Учеб. пособие для вузов.– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – С. 76.
22