Page 90 - 4317

показників діяльності підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за
певний проміжок часу щодо сукупності показників підприємств-конкурентів.
Існує кілька основних методів визначення конкурентоспроможності фірми.
Одним з найпоширеніших методів аналізу й оцінювання конкурентоспроможності
підприємства є його дослідження на основі теорії міжнародного поділу праці.
Передумовою для завоювання фірмою міцних конкурентних позицій є наявність
порівняльних переваг, які дають можливість забезпечити відносно низькі витрати
виробництва порівняно з конкуруючою фірмою [19].

Досить поширені методи визначення конкурентоспроможності фірми, які
ґрунтуються на теорії ефективної конкуренції [18; 19].
Окрема група методів побудована на такому припущенні: що міцніші ринкові
позиції фірм, які діють у певній галузі, то конкурентоспроможнішою є вся галузь.
Прихильники цього методу вважають, що, аналізуючи процеси конкуренції на

рівні галузі, необхідно зважати насамперед на суперництво фірм, оскільки саме з їх
діяльності складається в результаті становище галузі.
У межах цієї теорії існують два основні підходи до визначення критерію
ефективної конкуренції (конкурентоспроможності): структурний та
функціональний. Згідно зі структурним підходом оцінити становище можна за
рівнем монополізації галузі, тобто за концентрацією виробництва і капіталу, і
бар'єрів для компаній, що входять на галузевий ринок. Іншим підходом до
визначення критерію ефективної конкуренції є функціональний. Згідно з цим

методом конкурентоспроможнішими є підприємства, де найкраще організовані
виробництво та збут товару, ефективне управління фінансами.
Яскравим прикладом використання функціонального підходу є методика
консультаційної американської фірми "Дан енд Бредстріт" для оцінювання
конкурентоспроможності галузі окремої країни та підприємств усередині цієї галузі.

При цьому аналізують три групи показників. До першої групи входять показники
ефективності виробничо-збутової діяльності підприємств. Показники другої групи
характеризують стан виробничої сфери підприємств (в основному інтенсивність
використання основного та оборотного капіталу). Третю групу становлять
показники, пов'язані з фінансовою діяльністю підприємств. Дещо розширила
характеристики конкурентоспроможності підприємства І. Максимова [29]. Окрім
названих груп показників було запропоновано групу показників, що

характеризують конкурентоспроможність продукції (що досить важливо, оскільки
конкурентоспроможність продукції істотно впливає на конкурентоспроможність
підприємства). Перевагою цього методу є використання показників, які
уможливлюють аналіз діяльності підприємства і дають змогу робити певні висновки
про окремі напрямки його господарської діяльності. Разом з тим метод має й
недоліки, оскільки не враховує таких важливих критеріїв визначення

конкурентоспроможності фірми, як наявність конкурентоспроможного потенціалу,

90