Page 89 - 4317

У сучасній літературі з економіки поняття конкурентоспроможності
підприємства висвітлено досить широко. Пропонують розрізняти чотири основні
рівні конкурентоспроможності підприємства [31].
Для підприємств першого рівня характерна внутрішньо нейтральна організація
управління. Керівник дбає лише про випуск продукції, не зважаючи на проблеми
конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Вважаються зайвими
зміна конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення
структури і функцій організацій з питань збуту та служби маркетингу, оскільки не

враховуються зміни ринкової ситуації та запити споживачів.
Підприємства другого рівня конкурентоспроможності прагнуть зробити свої
виробничі системи "зовнішньо нейтральними". Це означає, що продукція
підприємства має повністю відповідати стандартам, які встановлені їх основними
конкурентами. Якщо керівники підприємства знають, що підприємство має дещо

інші порівняльні переваги щодо конкуренції на ринку, ніж їхні основні суперники, і
намагаються не дотримуватись загальних стандартів виробництва, що встановлені в
галузі, то підприємство в цьому разі еволюціонує до третього рівня
конкурентоспроможності.
Система управління на цих підприємствах починає активно впливати на
виробничі системи, сприяє їх розвитку та вдосконаленню.
Коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією виробництва,
скільки функцією управління і залежить від якості, ефективності управління,

організації виробництва, підприємства досягають четвертого рівня
конкурентоспроможності й істотно випереджають конкурентів.
В сучасних умовах більшість вітчизняних підприємств можна зарахувати до
першого рівня конкурентоспроможності. Однак необхідно зазначити прогресивні
зрушення в діяльності окремих підприємств (в основному з іноземними

інвестиціями), які намагаються перейти на третій і навіть четвертий рівень
конкурентоспроможності.
В. Дикань [14] вважає, що узагальнюючими показниками, за допомогою яких
реально відбиваються результати роботи підприємства, є прибутковість (тобто
відношення одержаного прибутку до розміру стартового капіталу) та
конкурентостійкість. Поняття конкурентоспроможності та конкурентостійкості
дуже близькі, взаємопов'язані, але не ідентичні. Конкурентоспроможність визначає

конкурентостійкість підприємства, тобто що більші потенційні та реальні
можливості фірми з випуску конкурентоспроможної продукції, то більша її
конкурентостійкість. Конкурентостійкість характеризує динамічний процес
специфічних відносин між виробниками однієї й тієї самої чи аналогічної продукції,
тобто стабільність становища на ринку одного виробника щодо іншого.
Конкурентоспроможність підприємства — комплексна порівняльна

характеристика підприємства, яка відбиває ступінь переваги сукупності оціночних

89