Page 91 - 4317

показники екологічності виробництва, соціальної ефективності та іміджу
підприємства.
Оцінювати конкурентоспроможність підприємства можна, використовуючи
нецінові фактори: імідж підприємства, фінансовий стан, систему якості, сервіс,
рекламу, ділове співробітництво, інформаційну систему, як пропонує М.
Мельникова [31]. Така характеристика досить повна й певною мірою адаптована до
умов ринку. Однак характеристика підприємства має бути більш розширеною і
враховувати насамперед конкурентоспроможність продукції (а не її окремі

складові), конкурентний потенціал підприємства та ефективність виробничої
діяльності. Велике значення має також правильний розрахунок інтегрального
показника конкурентоспроможності. Йдеться про вибір такої середньої, яка б
найбільшою мірою відповідала сутності явища, що оцінюється. Такою середньою
має бути середня геометрична [83].

Заслуговують на увагу методи оцінювання конкурентоспроможності фірми,
які базуються на теорії рівноваги фірми і галузі А. Маршалла і теорії факторів
виробництва [18]. Рівновага — це відсутність у підприємця стимулу для переходу в
інший стан, тобто для зміни обсягу виробництва. Критерієм
конкурентоспроможності в межах такого підходу є наявність у виробників факторів
виробництва, які можуть бути використані з вищою, ніж у конкурентів,
продуктивністю. У межах теорії рівноваги аналізують такі показники: процентні
ставки за кредитами; відносну вартість обладнання, що закуповується; відносні

ставки заробітної плати; відносну вартість матеріальних ресурсів.
Зазначимо, що методи оцінювання конкурентоспроможності виробника, які
ґрунтуються на теорії рівноваги і факторів виробництва, мають істотні обмеження
щодо використання:
• теорія рівноваги виробника відповідає умовам досконалої конкуренції, а

реальні умови господарювання в Україні далекі від такої форми ринку;
• в основу методу покладено теорію, яка допускає, що галузь у результаті
розвитку має дійти стану рівноваги, а такий стан не спостерігається навіть у країнах
з розвиненою ринковою економікою.
До окремої групи зараховують методи, які пов'язують рівень
конкурентоспроможності з показниками якості продукції, що випускається, або
якості та ціни [18; 19]. Ці методи відбивають найпоширенішу думку учасників

ринку про конкурентоспроможність підприємства і базуються на міркуванні, що
конкурентоспроможність виробника тим вища, чим вища конкурентоспроможність
його продукції.
Якість найчастіше оцінюють за допомогою узагальнюючого показника, а його,
у свою чергу, визначають комплексним методом. Спочатку з'ясовують спектр
споживчих характеристик, за якими споживач робить висновок про якість товару.

Потім за допомогою коефіцієнтів вагомості встановлюють важливість окремих
показників споживчих характеристик. Після цього, порівнюючи показники

91