Page 96 - 4306

Південного Кавказу та Закавказзя, що об’єктивно сприяло
розширенню культурного кругозору тодішніх східних
слов’ян.
Розквіт києворуської культури в XI-XII ст. позначився
не тільки розвитком архітектури, малярства, музики та
прикладних мистецтв, ремесел тощо, а й поширенням осві-
ти, наукових знань та заснуванням власної філософської
традиції. Активно перекладалися писемні пам’ятки греко-
римської та візантійської культури, такі, наприклад, як
уривки з творів Платона, Арістотеля, праці богословів
Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Іоанна Дамаскіна,
«Шестиднев» Василія Великого, «Фізіолог» та ін. Популя-
рним видом літератури були так звані апокрифи (неканоні-
чні релігійні твори), в яких йшлося про життя Адама, Хри-
ста, святих. Розширювались географічні уявлення. Поряд з
широковідомим підручником «Християнська топографія»
александрійського купця Козьми Індикоплова, який у VI
ст. відвідав і описав Африку та Аравійський півострів, на-
бували поширення і місцеві географічні твори, – напри-
клад, «Ходіння Данила Мніха», в якому чернігівець опису-
вав свою подорож до Палестини. Ведуться літописи, в
яких дістають історіографічне відображення найвизначні-
ші події. Це насамперед «Повість минулих літ», започатко-
вана приблизно 1039 р. невідомим ченцем київського Пе-
черського монастиря, продовжена Никоном Великим і ос-
таточно впорядкована в 1112 р. Нестором-літописцем.
Створювались літописи і при багатьох інших монастирях.
Відомим є також написаний при дворі князя Данила та йо-
го наступників Галицько-Волинський літопис. Правові
аспекти культури Київської Русі відображені в «Статуті
Володимира Мономаха» та збірці норм давньоруського
права «Руська правда». На території Галицько-Волинської
Русі церковні та світські правові норми регламентувалися
так званою Кормчою книгою.
Особливо популярними в Київській Русі були різно-
манітні «повчання», «слова». «Словами» називалися за
часів Київської Русі твори релігійно-повчального характе-
ру, змістом яких був аналіз якого-небудь морально-
світоглядного питання, осмислення історичної події або
суспільної проблеми. Повчальні твори писав київський
96