Page 80 - 4306
P. 80

шніх питань віри, державності, права тощо. Північне Від-
          родження  починається  в  середині XIV  й  триває  до  кінця
          XVII ст.
               Третій тип ренесансних культур представляють куль-
          тури, що пережили лише часткове Відродження, «прожи-
          вши» його за відносно короткий час – 40-70 років і в дале-
          ко  не  в  повному  обсязі  навіть  у  порівнянні  з  Північним
          Відродженням. До такого типу ренесансних культур відно-
          сять культуру Англії, Португалії, ряду слов’янських країн:
          Чехії, Польщі, України.
               У  своєму  розвитку  ренесансний  тип  культури  прой-
          шов кілька етапів, що найбільш чітко розрізняються в іта-
          лійській культурі, розвиток котрої проходив у п’ять етапів:
          Проторенесанс (друга  половина  ХІД –  початок XIV  ст.),
          раннє  Відродження (XIV –  початок XV  ст.),  зріле  Відро-
          дження (XV – перша чверть XVI ст.), Високе Відродження
          (перша чверть XVI – середина XVI ст.), Пізнє Відродження
          (друга половина XVI – початок XVII ст.).
               При  вивченні  італійського  Ренесансу  постають  два
          питання:  що «відроджувало»  Відродження  й  наскільки
          широким у своєму розмаху був цей культурний рух?
               Найважливішими  рисами  ренесансної  культури  є: 1)
          розвиток індивідуалізму, емансипація особистості, внаслі-
          док чого «героєм епохи» стає сильна, героїчна особистість,
          і 2)  світський  характер  мислення  й  суспільної  поведінки.
          Завдяки цим рисам Відродження певною мірою здійснило
          переворот  у  сформованому  в  Середні  Віки  життєвому
          укладі й феодально-католицькій світоглядній парадигмі.

               5. Характерні риси італійського Відродження

               Зазначені процеси розгортаються в Італії на тлі дуже
          розвинутої міської культури, що до середини XIII ст. вихо-
          дить з-під влади церковників і світських феодалів, і завдя-
          ки насамперед гуманістам – університетським викладачам
          так званих «studia humanitatis» – циклу «людинознавчих»
          дисциплін:  літератури,  мови,  філософії,  історії,  риторики,
          логіки,  граматики  і  т.п.  Найважливішим  досягненням  гу-
          маністів стає їхня проповідь права особистості на широке
          задоволення всіх її потреб, на повний розвиток здібностей.
               Спрямованість  гуманізму  до  розкріпачення,  еманси-
                                       80
   75   76   77   78   79   80   81   82   83   84   85