Page 75 - 4306
P. 75

карнавально-майданна  культура (свято  дурнів),  чиїм  уза-
               коненим  мовчазною  традицією  простором  була  міська
               площа.  Профанне,  знижене  відношення  до  священнослу-
               жителів, персонажів Священної історії в подібних святах (а
               католицькі священики грали не останні ролі в цих популя-
               рних театралізованих дійствах) при всьому їхньому зовні-
               шньому  бунтарстві  й  розгулі,  було  освячене  церковними
               авторитетами, що віддавали собі звіт у необхідності пері-
               одичного  скорочення  дистанції  між  простором  храмової
               серйозності й майданних веселощів.
                    Храм для середньовічної людини – центр його духов-
               ного  й  життєвого  світу.  Чітко  продумана  й  уніфікована
               система  храмової  служби (літургії),  затверджені  для  по-
               всюдного  вжитку  молитовні  тексти  й  наспіви,  відібрані
               іконічні  сюжети  й  правила  їхньої  побудови,  непорушні
               принципи  храмової  архітектури –  все  це  разом  творить
               символічну  мову,  за  допомогою  якої  середньовічна  куль-
               тура однаково відкривається кожній людині, незалежно від
               її високого чи низького суспільного становища. В умовах
               неписьменного суспільства першорядного значення набули
               церемоніальні  таїнства  церкви,  зрозумілі  всім  і  кожному.
               Участь у храмовому дійстві була специфічним для серед-
               ньовічної людини засобом відчути єдність через містичне
               збагнення бога,  оскільки  єдиним  і неподільним  був  лише
               його образ. Ніяк інакше – ні фізично, ні логічно – не могла
               бути  переборена  різноприродна  двоїстість (тіло –  душа,
               земне – небесне, вічне – тимчасове тощо) середньовічного
               світу.

                    3. Взаємозалежність епохи Середньовіччя й суміж-
               них епох. Спадщина Середньовіччя у сучасній культурі

                    Культура  Середньовіччя –  це  життя  близько
               п’ятдесяти поколінь людей, що послідовно заступали одне
               одного.  Перші  століття  Середньовіччя –  це  світ  бідних
               сільських  хуторів,  кочових  народів,  нестійких  державних
               утворень, що складалися в безупинних військових проти-
               стояннях  і  союзах,  подолання  християнством  античного
               язичества,  руйнування  античної  цивілізації.  Підсумок  Се-
               редньовіччя –  формування  основних  сучасних  держав  і
               націй, досягнення господарської й культурної єдності кон-
                                             75
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80