Page 73 - 4306

ходження в догматиці, обрядовості, організаційній струк-
турі. Візантія була джерелом християнізації Київської Русі
наприкінці X ст. за православним зразком, а після падіння
Візантії 1453 р. Московське царство в XV-XVI ст. прийня-
ло на себе місію бути центром православного християнст-
ва у світі, «Третім Римом». Історія розвитку християнської
свідомості двох типів (православного й католицького) від-
биває розходження історичного досвіду й традицій євро-
пейських народів східної й західної частин континенту.
Вплив цих розходжень відчувається й нині, але основи
світорозуміння можна вважати більш-менш спільними для
всього світу середньовічної культури.
У просторі середньовічного Космосу (Всесвіту) Боже-
ственний світ був утіленням досконалості й недосяжним
взірцем для світу земного. Образом Божественного світу в
середньовічній культурі служить Рай, що мислиться як
місце возз’єднання людини з її творцем після земних ми-
тарств і поневірянь. Натомість образ Пекла в концентрова-
ній формі виражає ідею вічної людської провини й страж-
дання в умовах земного світу, що є ареною боротьби світ-
лого й темного начал, сил добра й зла, проявів божествен-
ного й демонічного. У ситуації довготривалого протисто-
яння й запеклої боротьби двох трансцендентних (потойбі-
чних) всесвітів світ земний приречений на фрагментар-
ність, недосконалість свого устрою (що проявляється й у
численних моральних вадах людини, створеної начебто за
образом і подобою божими), віддаленістю від творця.
Культурні образи Раю й Пекла втілювалися словесно
(у теологічних трактатах, церковних проповідях і повчан-
нях), візуально (в іконі, храмовій скульптурі й архітектурі),
драматично (у літургійних містеріях, балаганних театрах
та ін.) і складали універсальну бінарну опозицію середньо-
вічної свідомості європейців.
Відносини двох світів середньовічного Космосу ціл-
ком чітко визначені лише в плані субординації (у порядку
значимості, важливості, підпорядкованості). Їхня коорди-
нація (просторове узгодження) залишається невизначеною.
«Верх» і «низ» середньовічного Космосу – оцінні, а не
просторові категорії («вище» значить «краще»), питання ж
про границю двох світів узагалі не може бути поставлене,
73