Page 69 - 4306
P. 69

Древнього Риму були сприйняті германськими вождями й
               у перекрученому вигляді, що відповідав рівню їхньої полі-
               тичної культури, лягли у фундамент системи влади варвар-
               ських королівств, не говорячи вже про стрижневу для піз-
               ньої Імперії ідею миропомазаного володаря – священного
               царя,  функції  й  прерогативи  котрого,  об’єднані  раніше  у
               фігурі імператора, були розщеплені й розподілені між вла-
               диками  світу (королями)  й  церкви (римськими  папами).
               Християнська релігія, що просочилася в Європу й набрала
               суспільної  ваги  саме  завдяки  державній  політиці  Риму  й
               якнайкраще пристосувалася в лоні європейської культури,
               перетворившись з віри гнаних і знедолених, котрих цезарі
               перших римських династій відправляли на потіху аристок-
               ратії  й  черні  в  Колізей  боротися  з  левами  за  прикладом
               старозавітного пророка Даниїла, на офіційну релігію най-
               більшої в світі держави. З одного боку, вона стала могут-
               нім фактором культурної інтеграції й уніфікації ранньоєв-
               ропейської цивілізації, а з іншого – річищем, яким до Єв-
               ропи торували собі шлях нові близькосхідні й елліністичні
               культурні парадигми. Імперія була зруйнована; побудована
               в рамках її політичної структури церква залишилася протя-
               гом багатьох століть ідеологічною опорою  всіх середньо-
               вічних  володарів,  а  в  епоху  повного  занепаду  світської
               культури християнська ідеологія та її церковне лоно було
               єдиним  механізмом  ретрансляції  античних  культурних
               традицій в епоху середньовіччя і єдиним джерелом нових
               життєдайних ідей культури, завдяки яким первісна етоло-
               гія  варварів  стала,  хоча  й  не  відразу,  етикою  феодалів,  а
               світ знов увібрався в контури більш-менш упорядкованого
               культурного  хронотопу.  Давньоримська  цивілізація,  пере-
               живши колапс в усіх напрямках, скоротилася до крихітно-
               го престолу єпископа всіма напівзабутого Риму, щоб, по-
               чинаючи з епохи Відродждення, перетворитися у найбага-
               тшу спадщину античного світу й головну інтегруючу силу
               західноєвропейської цивілізації.
                          Запитання та завдання для самоконтролю:
                  1. Які основні періоди складають епоху античності?
                  2. В чому суть грецької міфології?
                  3. Висвітліть характерні особливості доричного, іонічно-
                   го, коринфського ордерів.
                                             69
   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74