Page 63 - 4306

ла на кожного жителя до 600-900 л води на день, а Нью-
Йорк у середині XX ст. міг дозволити собі 520 л на душу
населення). Римська архітектура дещо поступалася грець-
кій у виразності й збалансованості елементів, але вирізня-
лася сміливістю інженерних рішень, монументальністю
форм і технічною досконалістю. Латинська мова, що не
тільки породила блискучу літературу, але й стала у найда-
вніші часи одним з основних механізмів романізації, за-
йняла унікальне місце в історії світової культури, залиши-
вшись єдиною «живою мертвою «мовою: румун, португа-
лець, француз, а тим більше іспанець або італієць без над-
мірних зусиль опанують латину, а якщо врахувати опосе-
редкований вплив латині через французьку на англійську
мову, стане ясно, що на сильно трансформованій латині
говорить тепер (і користається латинським алфавітом)
майже все людство.
Етнічні джерела римського народу дуже різноманітні:
сікули, сабіни та інші представники древнього населення
Апеннінського півострова. Особливо великою була роль
етрусків – досить загадкового народу, що створив най-
більш розвинуту культуру на території доримської Італії, а
згодом розчинився в римському етносі. Вплив етруської
культури відбитий не лише в легендах про перших царів
Рима, але й у безперечних фактах: римляни майже повніс-
тю перейняли систему вірувань і культової практики етру-
сків, їхні архітектурні традиції, а на основі етруського ал-
фавіту, що являв собою адаптацію грецької абетки, ство-
рили класичний латинський алфавіт із 26 літер; знамениті
римська тога з пурпурною облямівкою, фасція як держав-
ний символ, військові тріумфи, гладіаторські бої, розпо-
всюджена серед римлян практика магії й гадання – все це
має етруське походження.
Міф про Енея як прародителя легендарних засновни-
ків Рима – вигадуваних капітолійською вовчицею (чия
бронзова статуя й досі стоїть на Капітолії) братів Ромула й
Рема – дає можливість говорити й про мікенсько-троянсь-
кий культурний компонент, але набагато важливіше зна-
чення мав вплив південно-італійських грецьких колоній.
Таким чином, вихідна поліетнічність давньоримської
культури з самого початку її формування вимагала ство-
63