Page 57 - 4306

Стародавньої Греції філософію нелегко відірвати від сус-
пільної діяльності, літератури чи театру (Фалес був держа-
вним діячем, що пропонував оригінальні концепції феде-
ративного устрою малоазійських колоній, Ксенофан з Ко-
лофону заробляв собі на життя, будучи рапсодом – мандрі-
вним співаком; «Діалоги» Платона, що оповідають про
театральний, ігровий у своїй основі стиль життя одного з
найвидатніших мислителів усіх часів – Сократа, являють
собою розгорнуті сцени з багатьма персонажами й суто
літературними коментарями, а великих грецьких трагіків
Есхіла, Софокла й Еврипіда недарма називали філософами
на сцені); установка ж філософів на мислення передовсім
задля мислення зближала філософію з мистецтвом і пере-
творювала її на мистецтво мислення.
Першим філософом, за свідченням Аристотеля, тра-
диційно вважають Фалеса з Мілета, одного з семи грець-
ких мудреців і фундатора мілетської філософської школи.
Фалес і його послідовники Анаксимандр і Анаксимен по-
клали початок традиції моністичного способу пояснення
світу (тобто такого, що зводив всю світобудову до якогось
одного першоелементу – води, повітря або апейрону –
«безкінечного») й зробили рішучий прорив крізь товщу
міфологічної свідомості у сферу наукового пояснення при-
родних явищ, відкривши фундаментальні принципи стало-
сті речовини, природної еволюції всесвіту й переходу кіль-
кісних змін у якісні. Геракліт з Ефесу бачив всесвіт як віч-
не становлення, взаємоперехід різноманітних форм буття,
фундаментом якого вважався вогонь; філософія Геракліта
в наївній формі висловлювала фундаментальну ідею енер-
гетичної теорії, допомогла сформувати найважливіше для
античності поняття логосу як закону, розумної основи бут-
тя. У південно-італійському місті Кротоні Піфагор розро-
бив не менш оригінальну спробу об’єднання в рамках спі-
ритуалістичної філософської системи й стилю життя – пі-
фагореїзму – міфологічного й наукового типів світогляду.
Піфагорійці розкрили математичну природу музики, вису-
нули планетарну концепцію «музики сфер «і застосували її
як терапевтичний засіб для приведення людської природи
у відповідність до вищої «гармонії небесних сфер», а їхня
теорія фігур і чисел як першоелементів світу проклала
57