Page 55 - 4306

Діоніса-Загрея) божого сина-чудотворця, до того ж дуже
популярного в народі й не занадто шанованого на офіцій-
ному рівні (так звані діонісії вважалися профанацією елев-
сінських містерій на честь Деметри , й участь у них суворо
каралася), вже в старозавітний період міг би надихнути
зарічних євреїв на створення власного «Діоніса» – Ісуса
Христа, що, між іншим, теж полюбляв перетворювати воду
на вино. Роль культу Діоніса важлива ще й тим, що в ньо-
му містилися джерела давньогрецького, а відтак і сучасно-
го театру: на ґрунті діонісійських хоральних співів наро-
дилася трагедія як основний жанр театрального мистецтва
античності.
Відсутність догматизму в давньогрецькій релігії спра-
вила дуже відчутний вплив на всю античну культуру, оскі-
льки спроби переосмислення усталеної в епоху архаїки
міфологічної традиції й навіть полеміки з цією традицією
складають чи не левину частку всього, що було зроблено
греками в інших сферах культури, насамперед у філософії,
літературі й мистецтві.
Грецьке мистецтво класичної епохи, що розвивалося
на основі властивої античній культурі тілесності й антро-
поморфізму, заклало основи розвитку реалістичного на-
прямку в європейському мистецтві (хоча причини звертан-
ня до природи як зразку в греків і художників-реалістів
суттєво відрізняються). Для грецького мистецтва характе-
рним було зображення живих істот, репрезентація їх у га-
рмонійному, пропорційному вигляді, прагнення до динамі-
зму й експресії. Фокусом уваги за всіх часів залишалася
людина (в тому числі в образах богів) у її нерозривній ті-
леснодуховній єдності проявів краси й гармонії, а сюжетна
канва визначалася міфологічною традицією, літературою й
повсякденним життям. Архітектура, живопис і велика ску-
льптура аж до кінця класичного періоду служили переваж-
но суспільному призначенню, орієнтуючись на будівницт-
во храмів та інших священних об’єктів, увічнення подій
цивільного життя й знаменитих людей, серед яких особли-
вою популярністю користувалися переможці атлетичних та
інших змагань (конкурсів поетів, драматургів, художників,
скульпторів), що супроводжували будь-яке велике суспі-
льне свято. У той самий час малі, декоративні форми мис-
55