Page 55 - 4306
P. 55

Діоніса-Загрея)  божого  сина-чудотворця,  до  того  ж  дуже
               популярного в народі й не занадто шанованого на офіцій-
               ному рівні (так звані діонісії вважалися профанацією елев-
               сінських містерій на честь Деметри , й участь у них суворо
               каралася),  вже  в  старозавітний  період  міг  би  надихнути
               зарічних  євреїв  на  створення  власного «Діоніса» –  Ісуса
               Христа, що, між іншим, теж полюбляв перетворювати воду
               на вино. Роль культу Діоніса важлива ще й тим, що в ньо-
               му містилися джерела давньогрецького, а відтак і сучасно-
               го  театру:  на  ґрунті  діонісійських  хоральних  співів  наро-
               дилася трагедія як основний жанр театрального мистецтва
               античності.
                    Відсутність догматизму в давньогрецькій релігії спра-
               вила дуже відчутний вплив на всю античну культуру, оскі-
               льки  спроби  переосмислення  усталеної  в  епоху  архаїки
               міфологічної традиції й навіть полеміки з цією традицією
               складають чи не левину частку всього, що було зроблено
               греками в інших сферах культури, насамперед у філософії,
               літературі й мистецтві.
                    Грецьке  мистецтво  класичної  епохи,  що  розвивалося
               на основі властивої античній культурі тілесності й антро-
               поморфізму,  заклало  основи  розвитку  реалістичного  на-
               прямку в європейському мистецтві (хоча причини звертан-
               ня  до  природи  як  зразку  в  греків  і  художників-реалістів
               суттєво відрізняються). Для грецького мистецтва характе-
               рним було зображення живих істот, репрезентація їх у га-
               рмонійному, пропорційному вигляді, прагнення до динамі-
               зму  й  експресії.  Фокусом  уваги  за  всіх  часів  залишалася
               людина (в тому числі в образах богів) у її нерозривній ті-
               леснодуховній єдності проявів краси й гармонії, а сюжетна
               канва визначалася міфологічною традицією, літературою й
               повсякденним життям. Архітектура, живопис і велика ску-
               льптура аж до кінця класичного періоду служили переваж-
               но суспільному призначенню, орієнтуючись на будівницт-
               во  храмів  та  інших  священних  об’єктів,  увічнення  подій
               цивільного життя й знаменитих людей, серед яких особли-
               вою популярністю користувалися переможці атлетичних та
               інших змагань (конкурсів поетів, драматургів, художників,
               скульпторів),  що  супроводжували  будь-яке  велике  суспі-
               льне свято. У той самий час малі, декоративні форми мис-
                                             55
   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60