Page 52 - 4306
P. 52

мою широких і почасти релігійних поглядів, безмежно від-
          критою нескінченному світові. Греки не мали навіть у сво-
          їй мові терміна, що відповідав би нашому розумінню релі-
          гії;  вони  використовували  слова  эйсебейя  (шанування)  і
          фрескейя (преклоніння), що так само вживалися і в інших,
          нерелігійних сферах суспільного буття.
              Відношення греків до своїх богів, за наявності храмів,
          культових  місць,  містерій  і  церемоніалів,  виглядало  як
          звичайний  прояв  релігійності,  близької  за  характером  до
          вірувань  будь-якого  іншого  народу.  У  той  самий  час  сві-
          домість греків мала надзвичайно великий простір для віль-
          нодумства й, отже, «думства» взагалі, оскільки їхня релігія
          ніколи не була ортодоксальною й деспотичною, вона ніко-
          ли  не  намагалася  в  особі  своїх  жерців  проникнути  в  усі
          сфери суспільної свідомості й соціальної дійсності.
              Давньогрецький релігійний світогляд мав дві характе-
          рні риси: антропоморфізм численних богів і ще більш чис-
          ленних  напівбогів  та  духів  і  практично  повна  відсутність
          догматизму. В історичній перспективі релігія давніх греків
          формувалася на основі консолідації культів, з одного боку,
          землеробської  великої  богині-матері (покровительки  при-
          роди й плодючості), з іншого – верховного небесного бо-
          жества, архетипного для всіх індоєвропейських народів зі
          скотарською формою господарства. Іноді синкретичне по-
          єднання цих культів породжувало незвичні для сьогодніш-
          ніх стереотипів образи: в Пілосі, приміром, були знайдені
          жіночі статуї з іменами «Зевс» і «Посейдон» .
              За всіх регіональних особливостей у віруваннях, еллі-
          ни поклонялися 12 верховним божествам-олімпійцям (тоб-
          то тим, що мешкали на «вершині світу» – горі Олімп).
              На верхівці ієрархії олімпійського пантеону був Зевс,
          найбільш  синкретичний  з  усіх  божественних  образів,  у
          якому  злилися  релігійні  уявлення  й  культова  практика
          представників землеробської критської культури, для кот-
          рої він був верховним божеством плодючих сил природи, і
          войовничих  ахейців –  народу  індоєвропейського  похо-
          дження, що традиційно мав за голову пантеону небесного
          бога (тому атрибутами Зевса є грім і блискавки).
              Гера, сестра-дружина Зевса, була покровителькою сі-
          мейних  і  материнських  уз  із  дуже  поширеним  культом
                                       52
   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57