Page 56 - 4306

тецтва служили головним чином задоволенню смаків при-
ватних осіб (хоча при зведенні гробниць заможні громадя-
ни ними не обмежувалися). Улюбленими матеріалами дав-
ньогрецьких майстрів були мармур і вапняк; дерево й че-
репиця застосовувалися в перекриттях. Скульптори пра-
цювали з мармуром, вапняком, глиною, бронзою. Великі
скульптури виконувалися з карбованих бронзових пластин
чи покривалися пластинками з золота й слонячої кістки
поверх дерев’яної основи (хрисоелефантинна техніка).
Кам’яні й глиняні скульптури розфарбовувалися почасти
або повністю водяними барвниками яскравих кольорів,
причому відповідність до натуральних кольорів не була
самоціллю (борода могла бути зеленою, шкіра синьою, очі
червоними й т.п.). Храмові споруди, що поєднували в собі
багатство кольорів, математичну гармонію ордерної архі-
тектури й майстерну пристосованість до особливостей ре-
льєфу, здавалися начебто вирощеними самою природою з
джерел міфологічного буття.
Упевненість древніх греків у творчих силах людини
мала своїм наслідком виникнення зовсім нової форми сус-
пільної свідомості – філософії (грець. «любов до мудрос-
ті»), заснованої на раціональних засадах людської духовної
природи, а не на містичних схильностях людини. Це явище
стало початком становлення традиції раціонально-
критичного дослідження й пояснення фундаментальних
закономірностей формування, існування й розвитку при-
роди, суспільства і людини. За три сторіччя грецькі мудре-
ці зуміли створити класичну в своїй завершеності систему
раціонального відображення світу; такі основні напрямки в
розвитку філософської думки, як метафізика (дослідження
вищих закономірностей природи) й атомістична теорія
світового устрою, епістемологія (пояснення природи й
характеру пізнавального процесу), логіка (дослідження
закономірностей раціонального мислення), етика (система
уявлень про моральні засади людини), естетика (наука
про прекрасне), виникли саме в античній Греції. Грецька
філософія в очах найбільш видатних діячів античної куль-
тури замінила релігійний метод пізнання дійсності й уко-
ренилася в усіх формах суспільної свідомості, докорінно
змінивши характер громадського життя. Проте в культурі
56