Page 48 - 4306

єю кікладської гілки егейської культури); тут у нетрях па-
лацу, збудованого легендарним Дедалом, блукав Мінотавр,
велетень з головою бика, котрому афіняни змушені були
віддавати на поталу кращих дівчат та юнаків, аж поки син
афінського царя Егея (звідси Егейське море) Тесей не пе-
реміг потвору й не вибрався з лабіринту за допомогою до-
роговказної ниті Аріадни. Тексти так званого «лінійного
письма Б» (XV-XIV ст. до н.е.), розшифрованого британсь-
ким архітектором і криптологом M. Вентрісом, донесли до
нас багато імен божеств, серед яких зустрічаються й головні
грецькі боги – крім Зевса, Посейдон, Афіна (як богиня до-
машнього вогнища), Артеміда (як всеприродна богиня-
матір), Арей, Гермес, богиня справедливості Діке. Критське
походження має одне з «класичних» давньогрецьких уяв-
лень про загробний світ – заморські Єлісейські поля (Елізі-
ум), де мертві герої відроджувались до нового життя, повер-
таючись до царства «Золотого Віку». З культом Діоніса,
можливо, прийшли в Грецію й традиції античного театру,
позаяк останній виріс із діонісійських містерій.
Типологічно дуже близькою до критської була кіклад-
ська цивілізація (від назви Кікладського островного архі-
пелагу в Егейському морі), де вперше стали використову-
вати мармур для скульптурних виробів (Мікеланджело
саме звідси замовляв для своїх статуй знаменитий парось-
кий мармур) і був принаймні один значний центр на мале-
нькому острівці під назвою Санторін (Tepa), майже повніс-
тю поглинутому морем внаслідок згадуваного виверження,
яке перетворило острів на «грецькі Помпеї» – тут зберег-
лися чудові зразки фрескового живопису з морськими й
анімалістичними мотивами.
Крізь призму троянського циклу, до якого входять і
гомерівські поеми «Іліада» (від назви малоазійського міста
Іліон, або Троя) і Одіссея (від імені одного з головних пер-
сонажів «Іліади»), постають перед нами з небуття ті, хто
був носієм агресивної й героїчної мікенської (від назви
одного з найголовніших міст – Мікен, де царював Агамем-
нон, верховний вождь походу на Трою) культури, що в
XV-XIV ст. до н.е. підкорила Крит і перетворила його з
метрополії Егейського світу на власну провінцію (як зго-
дом римляни поступили з греками).
48