Page 49 - 4306
P. 49
Мікенське населення («ахейці») не обмежилося заво-
юванням Криту і протягом XV-XII ст. до н.е. поширило
свій вплив і присутність на весь басейн Егейського моря та
малоазійське узбережжя, завоювавши Трою. Хетські дже-
рела згадують країну Аххіява, з якою асоціюються гоме-
рівські ахейці. Розкопки поблизу малоазійських античних
міст Фокеї та Галікарнассу виявили гробниці тих часів з
ахейськими воїнами і жінками вочевидь місцевого похо-
дження, причому деякі деталі зброї й обладунку дивним
чином нагадують описи з «Іліади». Вчені вважають, що
десятилітня «Троянська війна» була в дійсності ще більш
довготривалою й географічно розпорошеною серією воєн-
них конфліктів між ахейцями та анатолійцями (мешканця-
ми Малої Азії), а «Одіссея», як і історія інших героїв Тро-
янської війни, з котрих майже ніхто не повернувся додому,
відбиває процес колонізації ахейцями узбережжя Малої
Азії в процесі «Троянської війни».
Саме в ахейцях бачили греки своїх предків, котрі за-
воювали для них території й своїми славними діяннями
забезпечили собі й нащадкам не менш важливе для міфо-
логічної свідомості заступництво богів. Від учасників Тро-
янського походу вели свої родоводи громадяни грецьких
полісів, і кожен еллін (самоназва греків), ставши 14-літнім
підлітком, мав вивчити напам’ять «Іліаду» й «Одіссею», а
це, нагадаймо, складає відповідно 15689 і 12107 рядків
широкого шестистопного гекзаметру (недарма Гомера на-
зивали «вихователем Греції»).
Центри мікенської культури були відкриті в 70-80-х
pp. минулого століття знаменитим археологом-аматором,
феноменальним поліглотом і мільйонером Генріхом Шлі-
маном, котрий все своє життя фанатично вірив у історичну
достовірність гомерівських міфів і багатодесятилітніми
зусиллями, що увінчалися сенсаційними розкопками на
Гіссарликському пагорбі (де тепер локалізується Троя), а
згодом в Мікенах і Тірінфі, довів свою правоту.
Головна відмітна риса культури материкової Греції пі-
зньоелладського періоду полягає в акценті на будівництво
грекомовними царямивождями приголомшливих фортифі-
каційних систем із сухою «циклопічною» кладкою з вели-
чезних необроблених кам’яних блоків (стіни Мікен дов-
49