Page 44 - 4306

Елліністичний період (323-30 pp. до н.е.) проходить
під знаком кризи традиційних античних цінностей і водно-
час широкої експансії культурних здобутків стародавніх
греків далеко за межі навіть Великої Греції. Утворення
велетенської держави Олександра Македонського та її на-
ступниць – елліністичних монархій – уперше в історії
створило умови для всебічної інтеграції в єдине ціле бага-
то в чому протилежних культурних традицій «Заходу» й
«Сходу» (щось на зразок сьогоднішніх глобалізаційних
тенденцій світового розвитку). Афіни перетворюються на
своєрідний «музей» цінностей античного світу, а першість
переходить до східних культурних центрів – Олександрії
Єгипетської з її уславленою бібліотекою при Мусейоні –
«храмі Муз», Антіохії, Селевкії, Пергаму – збудованих за
регулярним планом велетенських міст с сотнями тисяч
різно-племенних жителів. Численні пам’ятки свідчать про
величність і оригінальність елліністичної культури, яка
навіть після підкорення Римом останньої елліністичної
держави ще довго справляла помітний вплив на культуру
завойовників і зумовила її піднесення в III ст. н.е.
Культура Стародавнього Риму також мала досить дов-
гу передісторію. Найдавнішою цивілізацією на Апеннінсь-
кому півострові – колисці племені латинів, що згодом пе-
ретворили свій крихітний поліс на найбільшу в античності
світову імперію, – була етруська культура, яка сформува-
лася ще в IX-VIII ст. до н.е. (так звана «культура Віллано-
ва») й остаточно розчинилася в римській лише в І ст. до
н.е., залишивши після себе багато культурних ознак, що
здаються нам «суто римськими» (імена й функції божеств,
перших царів, перший алфавіт, основні принципи архітек-
тури, магічні знання, маски як праобраз римського портре-
ту, традиційну одежу – тогу, сенат як вищий орган влади,
навіть капітолійську вовчицю – знаменитий символ «Віч-
ного міста»).
Царський період (753-509 р. до н.е.), про який дійшли
до нас в основному легендарні свідчення, розпочався з за-
снуванням Риму й проходив під знаком повного доміну-
вання етрусків, доки не завершився вигнанням останнього
царя Тарквінія Гордого й установленням аристократичного
республіканського ладу.
44