Page 43 - 4306

ахейців (героїв попереднього періоду історії) змінили спо-
чатку дорійські, згодом іонійські, еолійські, фессалійські та
інші племена, об’єднані загальним етнонімом елліни, і
Греція вступила в гомерівський, або героїчний, період (IX –
середина VII ст. до н.е.), основним змістом якого був пере-
хід прибульців з північних Балкан до осілого способу жит-
тя, від скотарства до переважно землеробської моделі еко-
номіки. До цього періоду відносяться перша «точна дата»
еллінської історії – 776 р. до н.е., започаткування Олімпій-
ських ігор, і Велика Колонізація, широке розселення греків
вздовж узбереж Середземного й Чорного морів, перетво-
рення Еллади на Велику Грецію як осередок розповсю-
дження новітніх тенденцій у культурі.
Архаїчний період (приблизно 650-480 pp. до н.е.) зна-
менується утвердженням полісної системи суспільного
буття, встановленням демократії в більшості міст, появою
правових систем (законодавства Лікурга у Спарті, Дракона
й Солона в Афінах), розквітом грецьких колоній в західній
Малій Азії й південній Італії, постанням храмового будів-
ництва, творчим переосмисленням східних традицій в ар-
хітектурі та мистецтві, зародженням філософії й перемо-
гою в боротьбі маленької й роз’єднаної Греції над величе-
зною перською державою Ахеменідів як доказ переваги
«грецького (європейського) способу життя «над «варвар-
ським світом» східних деспотій.
Класичний період (бл. 480-323 pp. до н.е.) характери-
зується, незважаючи на відносну недовготривалість, блис-
кавичним піднесенням усіх форм культури, вищими досяг-
неннями якої стали в архітектурі та містобудівництві –
афінський Акрополь з його перлиною – Парфеноном, у
скульптурі – творчість Поліклета, Фідія, Праксітеля, Ско-
паса, Лісіппа, в літературі й театральному мистецтві – тра-
гедії Есхіла, Софокла й Еврипіда, у філософії – ідеї Сокра-
та, Платона, Аристотеля. Афіни стають наймогутнішим
політичним центром і культурною Меккою середземно-
морського світу, створюють союз полісів, до якого входять
понад 200 давньогрецьких міст, але непримиренне проти-
борство двох моделей розвитку еллінської культури –
афінської й спартанської – знекровлює Грецію й робить її
відносно легкою здобиччю Македонської держави.
43