Page 42 - 4306
P. 42

кровителів міста й громадян, котрі часто мали себе за на-
          щадків божеств, а також традиціями, звичаями й нормами,
          дотримання яких було обов’язковим для всіх громадян без
          винятку.  Завдяки  цим  перевагам  демократичної  системи
          вже  в VI-V  ст.  до  н.е.  поліси  перетворилися  не  просто  в
          складні й тонко збалансовані соціально-економічні струк-
          тури  й  ремісно-торгові  центри  зі  всесвітніми  зв’язками.
          Поліси  були  насамперед  неймовірно  цільними  самокеро-
          ваними  політичними  й  духовними (релігійними,  але  не
          тільки) співтовариствами громадян, для яких вищою цінні-
          стю  стали  особистісний  суверенітет  і  суверенітет  їхньої
          батьківщини, як малої (власне поліса – Афін або Риму), так
          і великої (Еллади або Італії), й не було такої жертви, яку б
          античний громадянин не приніс в ім’я захисту цих свобод.
          Міста-держави  в  древній  історії  були  досить  звичайним
          явищем, однак лише в античній культурі ця «індивідуаліс-
          тична» соціополітична система, очевидно, повністю укла-
          лася  в  рамки  національному  характеру  населення.  Поліс
          складав  автономну,  економічно  й  політично,  а  іноді  й
          культурно незалежну одиницю. Навіть за наявності монар-
          ха він керувався радою громадян, чия роль була особливо
          важливою при рішенні кардинальних питань – війни й ми-
          ру, торгових договорів, судочинства тощо.

              3. Періодизація античності й джерела свідчень про
          античну культуру

              Складний  і  багатоплановий  історичний  матеріал,  що
          висвітлює життя й розвиток різних культур античного ти-
          пу, об’єднаних часом існування, формою свідомості (міфо-
          логічної)  й  механізмом  суспільного  втілення,  прийнято
          поділяти на кілька періодів.
              Найдавнішою  з  наведеного  вище  списку  цивілізацій
          була Егейсъка культура, існування якої в цілому відпові-
          дає  бронзовому  віку  археологічно-технологічної  періоди-
          зації (III тис. – XII ст. до н.е.; кінець цього періоду фіксу-
          ється умовною датою загибелі легендарної Трої – 1184 р.
          до н.е., – вирахуваної від легендарної дати заснування Ри-
          ма).
              У  сутінках  періоду  так  званих «Темних  Віків» (його
          ще  називають  субмікенським)  протогрецьке  населення
                                       42
   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47