Page 39 - 4306
P. 39

набув цілком умовного значення й може включати в себе
               весь стародавній світ.
                    У нашому курсі під поняттям «антична культура» слід
               розуміти формування, розквіт, занепад і загибель цивіліза-
               цій басейну Середземномор’я, Причорномор’я та територі-
               ально близьких до них земель з III тис. до н.е. до середини
               V  н.е.  Найвагоміший  слід  у  культурній  історії  залишили
               п’ять  великих  цивілізацій:  Егейська (Кріто-Мікенська),
               Грецька,  Етруська,  Римська,  що  протягом  багатьох  віків
               сплавилися в єдиний і неповторний образ античності, ха-
               рактерними  рисами  якого  були  міфологічний  спосіб  мис-
               лення,  рабовласницький  тип  економіки,  полісна  система
               державності, політеїзм у релігійному житті, тонкі естетич-
               ні відчуття як обов’язкові елементи світосприйняття.

                    2. Місце античності в європейському культурному
               просторі. Міф в античній культурі

                    Культура античності, проіснувавши більше трьох ти-
               сячоліть, залишила настільки глибокий слід в історії людс-
               тва, що навіть її трагічна загибель унаслідок навали варва-
               рів, для котрих пам’ятки античності були будівельним ма-
               теріалом і в буквальному, і в переносному сенсі, й довго-
               тривале панування християнської релігії, що поставала на
               зовсім інших ідеологічних засадах і повністю відмовлялася
               від здобутків своєї історичної попередниці, не спромогли-
               ся стерти цей слід остаточно. У певному сенсі можна каза-
               ти, що антична традиція ніколи не переривалася, натомість
               прийняла  дещо  інші,  незвичні  для  себе  форми.  Витвори
               грецьких  і  римських  скульпторів  були  ідеалом (зразком,
               «класом»)  для  цілих  європейських  культурних  епох,  на-
               приклад,  Ренесансу  й  класицизму;  антична  архітектура  й
               скульптура донині цінуються спеціалістами й аматорами за
               яскраву  емоційність,  гуманістичну  наповненість,  ясність
               стилю, чітку логіку й винятковий естетизм.
                    Античне мистецтво звично сприймається нами як си-
               нонім абсолютної досконалості, ідеальна міра прекрасного.
               Такий  погляд,  безумовно,  помилковий,  але  є  в  ньому  де-
               щиця істини. Досконалість античного мистецтва настільки
               ж відносна, як і досконалість єгипетського, китайського чи
               готичного мистецтва. І єгипетські, і китайські майстри та-
                                             39
   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44