Page 34 - 4306

під відсотки, лихвар стягує плату за час, а час цілком на-
лежить богові). Рішенням IV Латеранського собору като-
лицької церкви 1215 р. євреї зобов’язувалися носити особ-
ливий одяг, що відрізняв би їх від християн, і селитися
лише в спеціально відведених міських кварталах, що зго-
дом почали оточуватися стінами й одержали назву гетто.
За таких обставин єврейське суспільство стало вкрай за-
мкнутим, що визначило шлях подальшого розвитку єврей-
ської культури.
Культура євреїв Середньовіччя пориває з колишніми
традиціями, що зазнали елліністичного впливу, й цілкови-
то підкоряється вимогам ортодоксального юдаїзму. Анти-
чний раціоналізм вивітрюється, поширюються містичні
настрої та есхатологічні очікування. Усе це знаходить від-
биток у Каббалі – релігійно-містичній літературі, що спра-
вила значний вплив на єврейську середньовічну культуру.
У ній основа світобудови вбачається в 10 цифрах і 22 літе-
рах єврейського алфавіту, а реальний світ речей зводиться
до еманації (витікання) божественних сил – сефірот. Вини-
кає й так звана практична Каббала, тобто використання
теософських засад цього містичного вчення для гадань,
магічних процедур тощо.
По-іншому складалася доля середньовічної єврейської
культури в ісламському світі, насамперед в Іспанії, де з IV
ст. існувала велика єврейська діаспора. Період панування
маврів на Іберійському півострові, що тривав з 711 р. до
Реконкісти (завоювання країни християнами в XI-XIV ст.),
називають золотим століттям єврейської культури. Особ-
ливого розвитку досягає в ній медицина, астрономія, мате-
матика; бурхливий розквіт переживає мистецтво, філосо-
фія. Література цього періоду, що зберігає античну тради-
цію раціоналізму й світськості, дає такі блискучі пам’ятки,
як етико-філософська поема «Царський вінець» Соломона
Ґабіроля (XI ст.), котрий писав на давньоєврейській та
арабській мовах. Його ж філософський трактат «Джерело
життя», що розглядав проблеми бога й матеріального сві-
ту, звільнення від юдейської доктрини, був пізніше пере-
кладений на латинську мову католицькими ченцями й аж
до середини XIX ст. приписувався невідомому християн-
ському авторові. Блискучий знавець арабської літератури,
34