Page 36 - 4306
P. 36

Ідеї ренесансного вільнодумства позначилися й на єв-
          рейській  культурі,  зокрема  на  творчості  філософа-
          раціоналіста Уріеля  Акости,  автора  трактату «Про  смерт-
          ність душі людської», що відкидає уявлення про безсмертя
          душі  й  загробний  світ.  Відлучений  від  синагоги,  Акоста
          мужньо відстоював свої переконання й право на мислення,
          не  скуте  ортодоксальним  догматизмом.  Переслідування  з
          боку рабинів і офіційної влади, котрі також ополчилися на
          вільнодумця, приводять до трагедії: він  кінчає життя са-
          могубством, але залишається  вірний  своїм поглядам, за-
          лишивши після  себе  сповідь-заповіт «Приклад  людського
          життя».  Трагічна  доля  єврейського  мислителя  знайшла
          відбиття в європейській літературі XIX ст. в трагедії німе-
          цького письменника Карла Ґуцкова «Уріель Акоста».
              Доля Уріеля Акости може служити яскравою ілюстра-
          цією  до  історії  єврейської  культури  епохи  Відродження.
          Ренесансна  думка,  сам  ренесансний  тип  особистості  не
          може існувати в ізольованому світі синагогальної громади,
          що  відкидає  його  як  принципово  чужорідне  культурне
          явище.  Але,  викинута  зі  світу  ортодоксальної  єврейської
          культури, у власне європейській культурі така особистість
          теж виявляється ізгоєм... Цей трагічний парадокс «подвій-
          ної  культурної  відчуженості»  визначає  й  долю  великого
          філософа й ученого XVII ст. Баруха (Бенедикта) Спінози:
          підданий синагогою за свої наукові ідеї «великому відлу-
          ченню й прокльонові», він був змушений покинути Амсте-
          рдам.  На «Богословсько-політичний  трактат»  Спінози  з
          однаковою  люттю  накинулись  і  юдейські,  і  християнські
          теологи, а розпорядженням світської влади Голландії про-
          даж і поширення трактату були заборонені.
              Державно-правова емансипація євреїв у XVIII ст., за-
          початкована  Великою  французькою  революцією,  сприяє
          їхньому зближенню з народами, поруч з якими вони жили
          протягом сторіч. Разом з тим слабшає культуротворча роль
          іудаїзму, що починає змінюватися – насамперед під впли-
          вом ідей єврейського Просвітництва (так звана «Ґаскала»).
          У XIX ст. в Німеччині виникає «Суспільство для наукового
          вивчення єврейської культури»; воно активно пропагувало
          реформований юдаїзм,  що  зазнав  великого  впливу  з  боку
          протестантизму.  Наслідком  цього  стало  широке  проник-
                                       36
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41