Page 33 - 4306
P. 33

династії  Птолемеїв.  Саме  в  Олександрії  в II  ст.  до  н.е.
               з’являється  новий  жанр  єврейської  літератури –  драма.
               Автором декількох п’єс на біблійні теми був Ієхезкель на
               прізвисько Трагік. Одна з його п’єс, «Вихід з Єгипту», збе-
               реглася до наших днів і дозволяє судити, що написана вона
               за канонами грецької трагедії. Сучасник Ієхезкеля олекса-
               ндрійський  історіограф  Артапан  намагався  синтезувати
               елліністичні  мотиви  з  традиційним  світоглядом  іудаїзму.
               Так, у творі про історію єврейського народу він міфологі-
               зує  образ  пророка  Мойсея  на  греко-єгипетський  кшталт,
               наділяючи його рисами божества Гермеса-Тота. Більш то-
               го, Мойсей в інтерпретації єврейського історика стає куль-
               турним героєм: йому приписується роль творця культури,
               передача її людям, що, варто зазначити, не суперечить Пи-
               санню .
                    Найвизначнішим  представником  єврейського  еллініз-
               му в діаспорі був Філон Олександрійський, теолог і філо-
               соф І ст. н.е. Використовуючи ідеї грецької філософії, го-
               ловним чином Платона, Філон розробляє метод алегорич-
               ного тлумачення Біблії, створює вчення про Логос – боже-
               ственне словопосередник між Богом і людьми. Вчення Фі-
               лона  вплинуло  на  формування  християнської  теології,  за
               що Фрідріх Енгельс назвав юдейського філософа «батьком
               християнства».
                    Слід зазначити, що елліністичні (по суті античні, тоб-
               то з релігійної точки зору язичницькі) тенденції в розвитку
               єврейської  культури  далеко  не  всім  приймали  однаково,
               що спричинило розкол на елліністів та хасідеїв (ортодок-
               сальних прихильників «чистоти» юдаїзму). У нову культу-
               рну епоху – Середньовіччя – елліністичні традиції в єврей-
               ській культурі були значною мірою винищені.
                    Подальший розвиток єврейської культури аж до дру-
               гої половини XX ст. пов’язаний уже не зі східним, а з єв-
               ропейським культурним оточенням і складає окрему сторі-
               нку  її  історії.  В  епоху  Середньовіччя  становище  євреїв  у
               країнах  християнського  світу  істотно  змінилося.  Влада
               забороняє  їм  займатися  традиційними  різновидами  діяль-
               ності – ремеслами й сільським господарством, отож євреям
               залишається торгівля й лихварство – заняття, що не вважа-
               лися  гідними  християнина (оскільки,  даючи  гроші  в  борг
                                             33
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38