Page 24 - 4306

поряд із своєю новою столицею у Файюмській оазі збуду-
вав грандіозну споруду з тисячею приміщень, галерей і
коридорів, яке приголомшувало греків не менше, ніж піра-
міди, й отримало від них назву Лабіринту.
Вражаючих успіхів досягла у цей період скульптура.
Відмовившись від канонічної офіційності, вона представ-
ляла фараонів не як божеств, а як правителів, стурбованих
долею своєї держави й трону; погляд спрямований не на
небо, а скоріше на учасників вищої державної ради, на об-
личчях – застигла красномовна скорботна посмішка. Такі
самі почуття вловлюються і на портретних зображеннях
сановників і нижчих адміністраторів, що наслідували нову
традицію «художнього реалізму». Епоха Нового царства,
що тривала приблизно з 1570 до 1070 pp. до н.е., була, осо-
бливо за фараонів 18-ї династії, добою найвищого підне-
сення політичної та військової могутності Стародавнього
Єгипту. Одночасно підсилюється влада жрецтва, передусім
жерців великого храму головного бога фіванських прави-
телів – Амона – в містечку Луксор.
Самобутнім явищем в історії культури цього періоду
була так звана «давньоєгипетська Реформація», пов’язана з
ім’ям фараона Аменхотепа IV. Прагнучи звести весь полі-
теїстичний пантеон до культу єдиного родового божества
правлячої династії – бога сонячного диску Атона, Аменхо-
теп IV фактично вступив у боротьбу зі жрецтвом, оскільки
зведенням усієї складної релігійної системи до культу єди-
ного бога позбавляв жерців величезного впливу. Він узяв
нове офіційне ім’я – Exнатон («бажаний Атону»), переніс
столицю держави з Фів у збудоване за власним планом
місто Ахетатон (назва в перекладі означає «небозвід Ато-
на», тобто саме місто пов’язувалося з новою картиною сві-
ту, затверджуваною реформами фараона), перевів туди всю
адміністрацію, у блискавичній і насильницькій манері (як
набагато пізніше в Московському царстві Петро І) запро-
вадив новий, більш світський, незважаючи на нечуване
навіть для Єгипту обожнення власної особи, стиль життя,
що позначилося на всій культурі Стародавнього Єгипту, в
тому числі зумовило стрімкий злет «мистецтва Амарни»
(період отримав назву від арабського поселення Тель Ель-
Амарна, біля якого знаходяться рештки Ахетатону). Завдя-
24