Page 22 - 4306

формі ступінчастої піраміди (раніше царські гробниці зво-
дилися у вигляді масивного видовженого брусу з нахиле-
ними до центру стінами; вони своєю формою нагадували
арабам кам’яні лави й тому отримали назву «мастаба» –
від араб. «лава»). За фараонів Хуфу (Хеопса за давньогре-
цькою традицією вимови), Хафра (Хефрена) й Менкауре
(Мікерина) було здійснено будівництво найвеличніших,
так званих правильних, пірамід Єгипту: висота піраміди
Хуфу сягала 146,5 м, довжина сторони платформи – 230 м,
складається вона приблизно з 2 млн. 300 тис. кам’яних
блоків середньою масою 2,5 тонн. Точність припасування
блоків вражає й сьогодні – між ними неможливо просуну-
ти лезо бритви, хоча це можна пояснити не лише майстер-
ністю будівельників, але й присадкою каменю.
У Старому царстві формується єгипетський канон (від
грецького слова, що означає «зразок»). Канонічність худо-
жнього мислення надзвичайно характерна для єгипетсько-
го мистецтва, що виникло й розвивалося передусім у риту-
ально-релігійному контексті: статуя сидячого фараона
протягом багатьох століть мала втілювати не портретну
індивідуальність, а священну силу й всемогутність, єдність
із троном у позі й небесно-божественну орієнтацію в по-
гляді; узагальнені геометричні форми, фронтальна компо-
зиція, статична поза, спокійно-холодний вираз обличчя
репрезентували скоріше абстрактний символ влади, ніж
образ реальної людини. Людина, незалежно від того, стоїть
вона, сидить чи йде, зображена схематично, за твердою
схемою незмінного канону: постава, поза, жестикуляція,
лінії контурів: чоловічі статуї забарвлювали червонуватим
(теракотовим) кольором, жіночі мали «шкіру» білого або
жовтого кольору. На настінних розписах і рельєфах (часто
поєднувалися в одному образі) метод представлення лю-
дини був ще більш незвичним: голова та кінцівки у про-
філь, натомість тулуб і очі – анфас; художник немовби
стверджував такою розірваністю тілесних елементів, що
головне для нього – не зовнішня схожість, а внутрішній
зміст образу, хоча насправді намагався акумулювати в
єдиному графічному образі найважливіші риси людської
натури з огляду на її релігійно-міфологічну інтерпретацію.

22