Page 25 - 4306
P. 25

ки  реформам  Ехнатона,  що  розхитали  тисячолітню  релі-
               гійну традицію, принципово змінився й характер мистецт-
               ва:  у  ньому  з’явилася  увага  до  повсякденного  існування
               людини, зазвучали мотиви милування принадністю навко-
               лишнього світу  й  навіть  певний  гедонізм.  Згідно  з  новим
               мистецьким  каноном  зображення  стають  більш  живими,
               динамічними,  втрачають  величавість  попередніх  періодів
               (особливо  попередника  Ехнатона –  Аменхотепа III,  чиї
               колосальні  статуї,  з  них  два  знаменитих «колоси  Мемно-
               на»,  сягали 24  метрів  заввишки).  Прекрасними  зразками
               нового  бачення  людської  натури  є,  зокрема,  скульптурні
               портрети цариці Нефертіті, самого Ехнатона та їхньої ро-
               дини. Неперевершеною за своїм естетичним наповненням і
               досі залишається посмертна золота маска спадкоємця Ех-
               натона – фараона Тутанхамона.
                    Вже за життя наступника Ехнатона статус жерців і ко-
               лишньої релігійної системи було відновлено; столицю знов
               перенесено  до  Фів,  а  новий  фараон  Тутанхатон  прийняв
               ім’я  Тутанхамона,  підкресливши  цим  повернення  культу
               Амона.  Ахетатон  повністю  занепадає,  а  разом  з  містом  і
               новаторські тенденції в культурі. Після правління фараонів
               20-ї  династії (від  якої  залишився,  наприклад,  знаменитий
               вирубаний  у  скелі  храм  Абу-Сімбел  з  чотирма 20-
               метровими  статуями  Рамсеса II  й  храм  Амона  в  Ель-
               Карнаку). Близько 1070 р. до н.е. наступає доба осені дав-
               ньоєгипетської  культури;  за  незначними  винятками,  Єги-
               пет перебуває під владою лівійських, кушитських, ассірій-
               ських правителів, потім двічі входить до складу Перської
               імперії, аж поки у 332 р. до н.е . завоювання Єгипту маке-
               донським  царем  Олександром  Великим  не  включає  цю
               втомлену від власної древності культуру в межі елліністи-
               чного світу.
                    Єгипетська  культура  за  довгий  час  свого  існування
               справила  вагомий  вплив  на  розвій  культури  цілого  ряду
               держав і народів. У період Новоо царства Єгипет був важ-
               ливим центром давньоєврейської діаспори, його літератур-
               ні традиції легко прочитуються у Старому Завіті юдеїв. В
               елліністичну  добу  саме  Єгипет  стає  основним  ареалом
               культурного  взаємовплив  у «Заходу  й  Сходу».  Майже  на
               все Середземномор’я поширилися містичні культи Ізіди й
                                             25
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30