Page 20 - 4306

«Книга мертвих» (авторство приписане Тотові), «Пісня
арфіста», «Повість про Сінухета» тощо. Саме вони, а та-
кож численні пам’ятки архітектури, образотворчого мис-
тецтва, що також є своєрідною мовою для допитливого
дослідника, допомогли сформувати уявлення про культу-
ру, що мовчала протягом майже півтора тисячоліття.
Істотним чинником розвитку давньоєгипетської циві-
лізації були унікальні сприятливі природно-географічні
умови. Грандіозний контраст між позбавленою життя пус-
телею й квітучою оазою нільської долини великою мірою
визначав світосприйняття древнього єгиптянина. Ґрунт у
долині й дельті Нілу напрочуд родючий, і там здавна зби-
рали по два врожаї на рік. Однак вузенька смуга родючої
землі, що тягнеться за течією Нілу на північ до дельтової
оази, складає лише 3,5 % території усього Єгипту, решта ж
являє собою безплідну пустелю. У долині Нілу й зараз ме-
шкає 99,5 % населення. Приблизно таке ж співвідношення
було й в епоху фараонів – недарма єгиптяни називали свою
країну «даром Нілу». Природні умови сприяли ізоляції
країни, що в свою чергу зумовило особливості картини
світу древнього єгиптянина, зокрема, характерний для ньо-
го феномен етноцентризму.
Найважливішою складовою частиною давньоєгипет-
ської культури була релігія, ще дуже архаїчна, насичена
магією й тотемістичними пережитками. Найвідомішими
богами давньоєгипетського пантеону були спочатку соня-
чний бог Pа (лише одне з його численних імен, оскільки
він виступав у багатьох втіленнях, навіть у фараонах, що
тримали деякий час титул «син Pа»), Озіріс (Осіріс, бог, що
вмирає й воскресає, й володар загробного світу), його сес-
тра-дружина Ізіда (Ісіда), син Гор (Хор), брат і братовбив-
ця Сет, Амон, Атон, Тот. Боги розпоряджаються світом,
точніше, забезпечують його впорядковане існування на
основі універсального поняття ма’ат («правди, істини, рів-
новаги, справедливості»), втіленого в образі богині Ма’ат
(Муа). Люди завдяки наявності в них божественного нача-
ла й посередництву фараона (живого бога) були споріднені
зі світом богів і мали жити у згоді з правилами ма’ат, тобто
не порушувати існуючого порядку й допомагати сонячно-
му та іншим богам у їхній віковічній битві з силами хаосу,
20