Page 21 - 4306
P. 21

уособленими  в  образі  вселенського  змія  Апепа (Anona).
               Після смерті людська душа потрапляла на суд Осіріса, що
               був верховним суддею загробного світу, й гріхи її зважу-
               валися на терезах Ma’ат. На душу, що була обтяжена грі-
               хами й виявлялася тяжчою за страусове перо (символ бо-
               гині істини, чекало чудовисько Aмт (Амут, Амемт) і пожи-
               рало її після суду, тобто знищувало остаточно, виштовху-
               вало у зону хаосу без надії на повернення. Душам правед-
               ників  судилося  вічне  життя  зі  збереженням  со  ціального
               статусу, здобутого в цьому світі.
                    У політичному відношенні Стародавній Єгипет являв
               собою типову східну деспотію з тотальною владою держа-
               ви, образ якої у свідомості людини зливався з сакральною
               фігурою фараона. Фараон був живим божеством, предме-
               том  загального  поклоніння.  Навіть  вимовляти  його  ім’я
               смертним  заборонялося;  натомість  вживали  словосполу-
               чення «великий дім», що і є буквальним перекладом тер-
               міну «фараон» (від давньоєврейського «пер ‘аа»).
                    Давньоєгипетська держава виникла ймовірно в остан-
               ніх століттях IV тис. до н.е. в результаті підкорення напів-
               легендарним царем Верхнього (Південного) Єгипту Мене-
               сом (Міною) та Нижнього (Північного) царства, що розта-
               шовувалося переважно в дельті.  Загалом в історії Старо-
               давнього Єгипту, якщо вірити складеним жерцем Манефо-
               ном спискам правителів, було 30 династій, що налічували
               іноді десятки фараонів. Період до початку правління пер-
               шої  династії  прийнято  називати  переддинастичним (зараз
               відомо 13  імен  фараонів  цього  періоду,  об’єднаних  у  так
               звану «нульову» династію). Наприкінці переддинастичного
               періоду  сформувалися  основні  особливості  давньоєгипет-
               ської  культури:  ієрогліфічна (священна)  та  ієратична
               (спрощена,  скорописна)  системи  писемності,  художній
               канон,  релігійні  уявлення  з  культом  мертвих.  Традицій-
               ність,  самодостатність  і  консерватизм  давньоєгипетської
               культури зумовили майже незмінний характер цієї цивілі-
               зації протягом трьох тисячоліть її існування.
                    Уже в епоху Старого царства (близько 2755-2255 pp.
               до н.е. ) за фараона Джосера його верховним сановником,
               геніальним  архітектором,  лікарем  і  мудрецем  Імхотепом
               була споруджена перша грандіозна царська усипальниця у
                                             21
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26