Page 29 - 4306
P. 29

віть відразливим натуралізмом, але водночас із вражаючи-
               ми  уяву  лаконізмом  і  виразністю.  Світової  популярності
               набули,  приміром,  зображення  шеду –  крилатих  биків  з
               людськими обличчями, що стояли внизу сходів царського
               палацу.  Древній  скульптор  блискуче  вирішує  в  них  про-
               блему  відповідності  реальності: бики  мають  по  п’ять  ніг,
               розташованих таким чином, що, звідки б не дивився на них
               глядач, спереду чи збоку, він бачить грізних стражів входу
               чотириногими.  Таким  чином,  проблема  співвідношення
               реальності й умовності в мистецтві усвідомлюється вже в
               мистецтві древньої Ассирії.
                    Неможливо обминути увагою й знамениту бібліотеку
               царя Ашшурбаніпала (VII століття до н.е.). У своєму пала-
               ці в Ниневії, столиці Ассирійського царства, Ашшурбані-
               пал  зібрав  грандіозну  колекцію  рукописів,  надто  ж  якщо
               врахувати,  що  клинописні  тексти  писалися  на  десятках
               тисяч  глиняних  табличок.  Серед  цих  текстів  і  теогонічна
               поема «Енума  Еліш» («...Коли  вгорі...»),  яка  переповідає
               ще одну добіблійську версію всесвітнього потопу, що ста-
               вся  внаслідок  гніву  богів.  Величезне  книгосховище,  ма-
               буть,  утримувалося  в  зразковому  порядку:  в  ньому  було
               знайдено  каталог (зрозуміло,  теж  глиняний)  з  переліком
               назв текстів та інформацією про місце їхнього зберігання.
                    Ассиро-вавилонська  культура  стала  спадкоємицею
               культури  Древньої  Вавилонії.  Вавилон,  що  входив  до
               складу могутньої Ассирійської держави, а в VI ст. до н.е.
               став столицею Нововавилонського царства, або Халдейсь-
               кої  держави (від  назви  пануючого  етносу –  халдеїв),  був
               величезним (понад  мільйон  жителів)  східним  містом,  що
               гордовито  йменував  себе «пупом  землі».  Увійшли  в  при-
               слів’я «стіни Вавилона», «висячі сади Семіраміди», «Вави-
               лонська вежа» тощо.
                    Вавілоняни  подарували  світовій  культурі  позиційну
               систему чисел, точну систему виміру часу (першими роз-
               ділили  годину  на 60  хвилин,  а  хвилину –  на 60  секунд),
               навчилися вимірювати площу геометричних фігур, відріз-
               няти  зірки  від  планет  і  присвятили  кожен  день  ними  ж
               «винайденого»  семиденного  тижня  окремому  божеству
               (сліди  цієї  традиції  збереглися  у  назвах  днів  тижня  в  ро-
               манських мовах). Залишили вавілоняни нащадкам і астро-
                                             29
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34