Page 120 - 4306
P. 120

же складно прогнозувати, як і аналізувати породжені нею
          культурні феномени. Однак у самій складності завдання й
          полягає її привабливість для дослідження методами різних
          наук, насамперед культурології.

              2. Нове місце науки й індустрії в системі культури.
          Культура й філософія

              Наука, що почала домінувати в культурі з часів Про-
          світництва,  зазнала  у XX  ст.  глибокої  трансформації,  що
          проявилася  передусім  у  заміні  субстратної  парадигми  на
          реляційну; на місце методичної цілісності й визнання зага-
          льної  матеріальної  основи  явищ  прийшли  уявлення  про
          відносність їхнього змісту, а ідеї мінливості буття заступи-
          ли  уявлення  про  його  усталеність.  Релятивізм  (від  лат.
          relativus – «відносний») як методологічний принцип охоп-
          лює в XX ст. практично всі сфери інтелектуального осво-
          єння  світу:  природничі  науки,  філософію,  художню  твор-
          чість.  Релятивізмові  притаманна  одночасно  констатація
          мінливості й недосконалості будь-якої наукової теорії, мо-
          ральної норми чи культурної традиції, ствердження само-
          цінності того чи іншого соціокультурного явища.
              Релятивістська  парадигма  набрала  значення  на  межі
          XIX-XX ст. у зв’язку з необхідністю філософського осмис-
          лення  революції у  фізиці  і  в  першу  чергу  стосується  від-
          криттів Ейнштейна (створення приватної й загальної теорії
          відносності) і квантової теорії світла Нільса Бора. Ці від-
          криття, а також нова теорія атома, що лягла в основу кван-
          тової  механіки,  заклали  основи  філософії  науки XX  ст.
          Значну роль у становленні сучасної наукової картини світу
          зіграли праці Вернадського В.І. (першого президента Ака-
          демії Наук України), одного  з  творців  антропокосмізму –
          системи, в якій природно-історична, природна й соціально-
          гуманітарна, людська тенденції розвитку науки гармонійно
          зливаються  в  єдине  ціле.  Вернадський  розробив  теорію
          ноосфери – однієї з планетарних сфер (разом з літосферою,
          біосферою, атмосферою тощо), в якій активно виявляється
          роль людського розуму. Про ноосферу писав також фран-
          цузький філософ, вчений і католицький теолог П. Тейяр де
          Шарден.  Своє  життєве  покликання  він  бачив  у  радикаль-
          ному  відновленні  християнського  віровчення  через  його
                                      120
   115   116   117   118   119   120   121   122   123   124   125