Page 62 - 4295

У своєму вченні про сутність Гегель підходить до розуміння одного з
фундаментальних принципів діалектики – принципу суперечності, його
всезагальності. Він визначає його як закон мислення, закон єдності та боротьби

протилежностей, конкретизує його рядом категорій: протилежність, відмінність,
суперечність, єдність (тотожність), боротьба, взаємодія, позитивне,
заперечувальне, різниця тощо.

Розробка Гегелем вчення про суперечливість всього, що нас оточує, – найвище
досягнення світової філософії ХІХ століття, надбання високої гуманітарної
культури, результат проникнення мислення людини у фундаментальну, глибинну
сутність усіх речей і явищ дійсності.

Величезною заслугою Гегеля є розробка ним діалектичного методу
дослідження, котрий за своїм змістом включає в себе закони і принципи

діалектичної логіки, закони мислення. За Гегелем, цей метод не може бути
відмінним від діалектики, він тотожній їй. А це означає, що діалектичний метод
передбачає розгляд усіх явищ через призму їх суперечливості: зв’язку з іншими
явищами; перебіг категорій; якісних перетворень; утримання, «зняття» старого у

новому тощо. Також Гегель розробив низку таких категорій, як форма і зміст,
сутність і явище, можливість і дійсність, необхідність і випадковість, причина і
наслідок, частина і ціле тощо. Гегель показав, що категорії діалектики є

рухливими, плинними, як наслідок плинності тих речей, які вони відображають.
Гегель розробив і застосував такий важливий метод наукового дослідження, як
сходження від абстрактного до конкретного.

5. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Людвіг Фейєрбах – німецький філософ, матеріаліст і гуманіст. Ввійшов в
історію як критик ідеалізму Гегеля. На думку Фейєрбаха, «філософія Гегеля – це
раціональна містика», «спекулятивна філософія», котра є безпідставною. Основні
філософські твори Л. Фейєрбаха «До критики філософії Гегеля», «Про начала

філософії», «Сутність християнства», «Основні положення філософії
майбутнього», та ін. Сутність основних положень філософії Фейєрбаха можна

звести до таких:
1. Природа, буття, матерія – основа, реальність, котра з необхідністю
породжує мислячий дух, розум. Природа, матерія існує незалежно від мислення,
свідомості та будь-якої філософії. Свідомість є продуктом матерії, а не навпаки.

2. Природа – основа, на якій діє людина як частина природи.
3. Природа – джерело усіх наших знань. Якби не було природи, то наше
пізнання не мало б ні спонукань, ні матеріалу, ні змісту. Початок пізнання –

відчуття – «моє відчуття суб’єктивне, але його основа або причина об’єктивна».
Пізнання цим не закінчується – «відчуттями читаємо ми книгу природи, але

62