Page 57 - 4295

концепцію розвитку. По-четверте, німецька класика виробила певні загальні
принципи підходу до проблеми історичного розвитку, запропонувавши
досліджувати його науково-теоретичними засобами і виділивши деякі його

загальні закономірності. По-п’яте, розглядаючи проблеми людини, німецька
класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших
гуманістичних цінностей.

Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії, можна виділити
також і основні проблеми, дослідження яких перебуває в центрі уваги цього
періоду розвитку світової філософії: проблема науковості філософії, онтології,
гносеології, філософської антропології, філософії історії, філософії права,

філософії релігії, етики, естетики тощо.
Таким чином, до основних рис німецької класичної філософії можна віднести:

– ґрунтовна розробка теорії діалектики, її логіки і методології, законів,
категорій і принципів;
– змістовна критика традиційної метафізики;
– перехід від суб’єктивного ідеалізму до об’єктивного;

– теоретичне обґрунтування агностицизму;
– змістовна розробка матеріалістичної концепції світорозуміння;
– постановка питання про розвиток суспільства як закономірний процес.

2. І. Кант – родоначальник німецького ідеалізму.

Саме до ідей І. Кант найчастіше звертається філософська думка XX століття.
Питання, поставлені ним, були такі глибокі та нетривіальні, що з пошуків
відповідей на них виросла вся сучасна філософія, такі різні напрями, як

позитивізм, феноменологія, екзистенціалізм. Творчість Канта прийнято поділяти
на два етапи – докритичний та критичний.
У «докритичний період» Кант публікує свою блискучу роботу «Загальна
природна історія і теорія неба» (1755), в якій обґрунтовує гіпотезу про природне

походження сонячної системи. Кант пояснював процес виникнення сонячної
системи дією протилежних сил і тенденцій – притяганням і відштовхуванням,

доцентровими і відцентровими силами. Це дало можливість обґрунтувати ряд
особливостей сонячної галактики – розташування орбіт планет майже в одній
площині, а також виникнення природних супутників планет, кілець Сатурна тощо.
Кант стверджував, що народження нових світів та руйнування старих – це вічний,

безперервний процес оновлення світу. Космогонічна концепція Канта була
найвеличнішим досягненням астрономії з часів Коперніка.
Кант зробив важливе відкриття про гравітаційну взаємодію Місяця і Землі,

котра впливає на швидкість їх обертання, про уповільнююче обертання Землі

57