Page 21 - 4295

душі, суспільства як взаємопроникаючі та зумовлюючі одна одну (Плотін, Філон
Олександрійський та інші).
5. Проблема синтезу чуттєвого та надчуттєвого, ідея синтетичних формувань

основних філософських проблем, побудова метафізичних систем, що визначають
два світи – світ ідей та плинний, рухомий світ речей. Проблема пошуку
раціонального методу пізнання цих світів (Платон, Аристотель, їх послідовники).

Зрозуміло, що тут перелічені не всі проблеми та ідеї, як і не всі філософи, що їх
висували.
Характерні риси античних філософських вчень.
Для греків природа виступає головним абсолютом, вона створена богами, боги

самі становлять частину природи та уособлюють основні природні стихії.
Філософія за своїми проблемними інтересами є космоцентричною, тобто

орієнтованою передусім на Космос, як на безумовну реальність і найвищу
цінність. Образ Космосу будувався за принципом предметно-речового, тілесно-
статуарного бачення світу. Отже, предмет постійних устремлінь грецького
філософа – вічний і незмінний макрокосмос (природа).

Буття для грека – це існування в певному місці Космосу, який сприймається як
«упорядкований світ». Людина постає лише щаблем у природному порядку,
особливим видом тварини – «суспільною твариною», яка не протиставляється

світові і виступає як мікрокосм. Отже, з розвитком філософії людина не втрачає
свого вихідного зв’язку з природою, але живе не тільки «за природою», але й «за
настановою». Людський розум у греків звільнився від влади богів. Античний грек

їх поважає і не буде зневажати, але в своєму повсякденному житті буде спиратися
на доводи розуму, покладаючись на самого себе.
Головне правило за яким вони живуть – це «людина щаслива не тому, що її

люблять боги, а тому боги люблять людину, що вона щаслива».
Найважливішим відкриттям людського розуму для греків виступав закон (від
грец. nomos озн. – закон, порядок, звичай). Номос – це розумні настанови,
прийняті всіма мешканцями міста, його громадянами та обов’язкові для всіх.

Наступна риса античної філософії – споглядальність, тобто розглядання
проблем світогляду в єдності природи, богів, людини. Вона обґрунтовувала норми

людського життя, місцезнаходження людини в світі, шляхи досягнення
благочестя, справедливості й навіть особистого щастя.
Також філософи Стародавньої Греції намагалися відкрити вічні закони
природи, зрозуміти природні процеси без допомоги міфологічних уявлень. Греки

зробили перший крок у напрямку до наукового способу мислення, заклали
підвалини майбутнього природознавства.
Ще однією з особливостей античної філософії є поєднання філософії та науки,

що стало важливою умовою швидкого розвитку філософії у Стародавній Греції.

21